Abstract:
У статті досліджуються весільні наспіви, що побутують на одній з локальних територій степової України – у басейнах річок Орелі, Вовчої та Сіверського Дінця. Ці землі знаходяться на межі
між Слобідщиною та Середньою Наддніпрянщиною, тому вважаються перехідною зоною. Історики й археологи справедливо визначають ці два великі регіони України, як території пізнішого
заселення українцями, тому місцеві етнокультурні традиції цікаві з двох точок зору – як вони
пов’язані з традиціями двох сусідніх регіонів та який вплив на них справили історичні події
останніх століть. У контексті вивчення музичних весільно-обрядових традицій закономірно
виникають запитання: наскільки та в яких формах збереглися тут давні обрядові наспіви; як історичні обставини, плинність і розмаїтість місцевого етносоціального середовища вплинули на зміст
і мелодичну будову весільних пісень; які відмінності спостерігаються у музичних формах весільних наспівів цієї місцевості у зв’язку з їх функціонуванням у перехідній етнокультурній зоні.
У висвітленні цих питань авторка статті спирається на наукові методи й досвід вітчизняних
дослідників-типологів, застосовуючи на практиці метод картографування музичних форм. Додатки до статті демонструють позитивні результати використання насамперед типологічного методу
дослідження та картографування обрядових мелодій, яке для окресленого терену Степової
України здійснюється вперше
