Районування типів музичних форм весільних пісень у межиріччі Орелі, Вовчої та Сіверського Дінця

Abstract

У статті досліджуються весільні наспіви, що побутують на одній з локальних територій степової України – у басейнах річок Орелі, Вовчої та Сіверського Дінця. Ці землі знаходяться на межі між Слобідщиною та Середньою Наддніпрянщиною, тому вважаються перехідною зоною. Історики й археологи справедливо визначають ці два великі регіони України, як території пізнішого заселення українцями, тому місцеві етнокультурні традиції цікаві з двох точок зору – як вони пов’язані з традиціями двох сусідніх регіонів та який вплив на них справили історичні події останніх століть. У контексті вивчення музичних весільно-обрядових традицій закономірно виникають запитання: наскільки та в яких формах збереглися тут давні обрядові наспіви; як історичні обставини, плинність і розмаїтість місцевого етносоціального середовища вплинули на зміст і мелодичну будову весільних пісень; які відмінності спостерігаються у музичних формах весільних наспівів цієї місцевості у зв’язку з їх функціонуванням у перехідній етнокультурній зоні. У висвітленні цих питань авторка статті спирається на наукові методи й досвід вітчизняних дослідників-типологів, застосовуючи на практиці метод картографування музичних форм. Додатки до статті демонструють позитивні результати використання насамперед типологічного методу дослідження та картографування обрядових мелодій, яке для окресленого терену Степової України здійснюється вперше