Короткий опис(реферат):
У статті охарактеризовано специфіку рецепції літанії як богослужбового жанру в церковній практиці Унійної Церкви Речі Посполитої ХVІІ–ХVІІІ століть, розкрито особливості
перекладів латинського тексту літанії церковнослов’янською мовою, визначено підходи до
його музичної інтерпретації. Завдяки комплексному дослідженню Лоретанської літанії у літургічній практиці Унійної Церкви Речі Посполитої виокремлено та охарактеризовано дві
версії її перекладу, перший з яких зафіксовано у партесних рукописах кінця ХVІІ століття у
супрасльському церковному осередку, другий — у друкованому почаївському Молитвослові
1793 року. Встановлено, що тексти перекладів мають суттєві відмінності, однак відзначені
спільністю підходів у процесі адаптації латинської гімнографії до літургічних практик Унійної Церкви. Окреслено специфіку музичних інтерпретацій Лоретанської літанії унійними
композиторами в контексті розвитку європейської церковної музики барокової доби. Охарактеризовано дві партесні літанії кінця ХVІІ століття із рукописного зібрання Супрасльського
монастиря. У музиці обох творів відбито актуальні тренди європейської сакральної музичної
творчості, а також враховано досвід написання літаній, які в силу специфіки тексту потребували особливого підходу у вибудові музичної драматургії. Композитори орієнтуються на регіональні літургічні традиції, на що вказують тексти перекладів літанії, та пропонують власні
музичні рішення, відмінні від тогочасних римо-католицьких зразків. Літанія Томи Шеверовського відноситься до лірично-афектованої образної сфери, характерної для мінорних творів
барокової доби. Вона відзначається стрункістю форми, яку цементує музична фраза-рефрен,
що має додаткове семантичне навантаження (янгольський спів) завдяки звучанню у партії
дискантів. У Літанії анонімного автора, що репрезентує інший тип образності — піднесеноурочистий, важливу роль у музичній драматургії відіграють характер музичного матеріалу та
повторність як засіб формотворення. Особливістю його літанії є звернення до музичної риторики, яка в цілому не характерно для цього жанру. Зауважено, що партесні літанії доцільно
виконувати в супроводі музичних інструментів відповідно до богослужбової практики Унійної Церкви ХVІІ–ХVІІІ століть