Abstract:
Розглянуто новітні тенденції розвитку європейського оперного театру, їхній
вплив на репертуарну політику в Україні. Досліджено пошуки нових форм музичносценічного мистецтва на стиках театральних жанрів, зростаюча роль провокативних
способів відображення життя, розрив сучасних прийомів вираження з класичними.
Проаналізовано процес трансформацій оперних вистав крізь призму сьогоденної театральної естетики, експериментування молодих митців. Встановлено режисерський
контент музичної постановки в нинішніх соціокультурних реаліях. З’ясовано
дуалістичну природу задуму оперної вистави, її характерні ознаки. Окреслено важливість співпраці режисера з диригентом у розробці концепції майбутньої постановки
та її втіленні. Визначено структуру режисерського задуму, змістове наповнення його
компонентів: трактування сценічного твору, дійових осіб, образне бачення вистави,
розуміння жанру, розробка композиційної побудови, принципів мізансценування,
сценарно-просторового і пластично-динамічного вирішення майбутнього сценічного
видовища. У подальшому додаються: розробка макету, ескізів костюмів, принципів
світлового оформлення, вироблення способу акторської гри, добір виражальних засобів. Охарактеризовано трактування сценічного твору як мистецького акту, конкретизовано надзавдання, наскрізну дію вистави, уточнено жанрові й стильові особливості, основний і побічний конфлікти драматургії. Виділено вінець режисерського задуму – формування контурів і головних компонентів загального образу спектаклю.
Підкреслено умовність, поліфонічність, метафоричність у мистецтві театру, які засобами асоціативного перетворення оформлюють життєвий потік дійсності в художньосценічний образ. Доведено, що задум як узагальнений творчий намір майбутньої вистави надає процесу творення спектаклю певного режисерського формату, визначає
напрям пошуку художніх виражальних прийомів, сприяє кристалізуванню її художньо-сценічної цілісності
