Режисерський задум оперної вистави крізь призму сучасної театральної естетики

Abstract

Розглянуто новітні тенденції розвитку європейського оперного театру, їхній вплив на репертуарну політику в Україні. Досліджено пошуки нових форм музичносценічного мистецтва на стиках театральних жанрів, зростаюча роль провокативних способів відображення життя, розрив сучасних прийомів вираження з класичними. Проаналізовано процес трансформацій оперних вистав крізь призму сьогоденної театральної естетики, експериментування молодих митців. Встановлено режисерський контент музичної постановки в нинішніх соціокультурних реаліях. З’ясовано дуалістичну природу задуму оперної вистави, її характерні ознаки. Окреслено важливість співпраці режисера з диригентом у розробці концепції майбутньої постановки та її втіленні. Визначено структуру режисерського задуму, змістове наповнення його компонентів: трактування сценічного твору, дійових осіб, образне бачення вистави, розуміння жанру, розробка композиційної побудови, принципів мізансценування, сценарно-просторового і пластично-динамічного вирішення майбутнього сценічного видовища. У подальшому додаються: розробка макету, ескізів костюмів, принципів світлового оформлення, вироблення способу акторської гри, добір виражальних засобів. Охарактеризовано трактування сценічного твору як мистецького акту, конкретизовано надзавдання, наскрізну дію вистави, уточнено жанрові й стильові особливості, основний і побічний конфлікти драматургії. Виділено вінець режисерського задуму – формування контурів і головних компонентів загального образу спектаклю. Підкреслено умовність, поліфонічність, метафоричність у мистецтві театру, які засобами асоціативного перетворення оформлюють життєвий потік дійсності в художньосценічний образ. Доведено, що задум як узагальнений творчий намір майбутньої вистави надає процесу творення спектаклю певного режисерського формату, визначає напрям пошуку художніх виражальних прийомів, сприяє кристалізуванню її художньо-сценічної цілісності