Короткий опис(реферат):
Розглянуто клавірні концерти В. А. Моцарта у співвіднесенні з оперно-театральною діяльністю композитора. Надається синхронна хронографія появи його
клавірних концертів та опер. З’ясовано, що взаємозалежність полягає не в інтонаційній спорідненості тематичного матеріалу творів, які написані в одні роки (хоча й
простежується деяка схожість тем у кількох творах). Клавірні концерти, які В. А. Моцарт писав упродовж життя (на відміну від скрипкових, які ледь не всі постали майже
в один рік – 1775), демонструють еволюційний зріз його творчості. У надрах цього
жанру формується новий підхід до композиції таких творів, що є важливою ланкою
на шляху формування фортепіанного концерту ХІХ століття.
Проаналізовано клавірні концерти з точки зору тенденції у темоутворенні:
майже всі опуси відрізняються багатотемністю в основних партіях. Щодо
розподілення тем у подвійній експозиції, також спостерігається певна тенденція, а
саме у появі побічної партії (або другої побічної партії) в експозиції у соліста. В. А. Моцарт віддавав перевагу новому клавішному інструменту з ударною механікою – піанофорте, яке задовольняло агогіко-динамічні потреби розвитку тематичного матеріалу.
Прагнення В. А. Моцарта до визнання його як оперного композитора у Відні стикнулося з безліччю перешкод – від усталених правил жанру та панування італійської
опери на віденській сцені до обмежень щодо тематичного роз-витку (відповідно, інтонаційно-драматургічного розвою образів). Проте саме оперні герої надихали митця
на створення яскравих тем в інструментальній музиці, зокрема клавірних концертах.
Можна сказати, що його клавірні концерти – це своєрідний театр для інструментів, у
якому події розвиваються за правилами театральної драматургії.