Abstract:
У статті представлено весільну пісенно-обрядову традицію частини українського Полісся,
розташованої у пониззі Прип’яті та її приток — річок Уж і Тетерів. Це північні землі сучасної
Київщини. До недавнього часу весільна обрядова система цієї території зберігала багато архаїчних
елементів, які також виявляються у весільних мелодіях.
Основною метою статті є огляд весільного пісенного репертуару з точки зору
ритмокомпозиційної структури та типології (втім, увагу приділено й іншим рівням музичної
організації пісень). З’ясовано, що повний місцевий набір типових весільних мелодій загалом
відповідає музично-типологічній системі центральнополіського весілля. Характерною рисою
весільних пісень цієї частини Полісся є значне переважання двомірного принципу ритмічної
організації над тримірним. Унаслідок цього спостерігається активне використання варіантного
потенціалу в процесі ритмічної та мелоінтонаційної реалізації наспівів.
До цього додаються непередбачувані ситуації, які іноді виникають під час завжди живої
весільної дії, а також традиційне прагнення місцевих співачок до індивідуального
орнаментального варіювання. Усі ці чинники створювали умови для виникнення несподіваних
трансформацій окремих обрядових мелодій або навіть нових їх текстових і композиційних
варіантів. У статті прокоментовано кілька таких трансформованих зразків.
Текст статті доповнено авторськими нотними транскрипціями пісень, зібраних автором від
мешканців окресленої території впродовж 1978–2019 років, як самостійно, так і в межах різних
фольклорно-етнографічних експедицій
