Короткий опис(реферат):
Досліджено дискусійні аспекти розуміння художньої концепції вокального циклу Даріюса Мійо «Сільськогосподарські Машини» (Machines Agricoles, ор. 56, 1919). Окреслено,
що в більшості робіт вокальний цикл Мійо постає як зразок жарту митця, вокального курйозу, «дадаїстської провокації». Визначено необхідність дослідити композицію циклу як неповторний смисловий континуум і унікальний феномен, що був обумовлений емоційними та
інтелектуальними потоками духовного життя Даріюса Мійо.
Доведено доцільність окреслення контекстних шарів, що утворюють музичний текст
«Machines Аgricoles», і визначення їх як глобального, експліцитного, дискурсивного та імпліцитного контекстів. Наголошено, що вкоріненість твору у глобальний контекст національної культури композитор сам проявляє у підзаголовку циклу «Шість пасторалей для голосу і
семи інструментів». Підкреслено, що звернення до пасторалі як традиційної сфери національної культури було закономірним результатом пошуку духовних опор після Першої світової
війни і дозволяє розглядати концепцію твору як втілення нового єднання людини і природи.
З’ясовано, що художньо-естетичні настанови Мійо в результаті спілкування з композиторами «Шістки» (експліцитний контекст) потребують нових оцінок. Наголошено, що принципи
зв’язку усіх складових всередині музичного тексту «Machines Аgricoles» (дискурсивний контекст) проявляють «священне ставлення» Мійо до принципів композиторського ремесла і
прагнення до бездоганної проробки усіх елементів композиції. Підкреслено, що через прозорість і «простоту» усіх структур, що організують рух «за своїми орбітами», але вписуються у
ціле, проступає нерозривне єднання мікро- і макрорівнів циклу, як свідчення нової моделі
світоустрою, що була так затребувана у післявоєнній Європі. Проакцентовано, що епістолярна спадщина Мійо, його автобіографічні тексти (імпліцитний контекст) висвітлюють глибину особистості митця, його філософський склад мислення, а також проявляють високий тонус переживання ним гуманітарної катастрофи.
Як результат аналізу доведено, що, переживши жахіття Першої світової війни, Мійо
шукав власні шляхи творчої реалізації і його цикл в цьому комунікативному просторі постає як феномен сповіді