«Для нації – історія власної присутності у світі дає змогу крізь національне прозирати універсальне, тобто переломлювати загальнолюдський досвід у національну іпостась буття». Сергій Кримський Українська еміграційна культура – цікава й малодосліджена сторінка діаспорознавства. Майже три десятиліття після довгого забуття активно повертаються в нашу історію імена видатних її діячів, зокрема Антіна Рудницького – яскравого представника мистецької еліти американської діаспори. Його творчість охопила період у три чверті ХХ століття. Він був талановитим композитором, піаністом, диригентом, музично-громадським активістом, який пів життя мешкав у Сполучених Штатах Америки (1937–1975), однак залишався свідомим українцем, патріотом, котрий навіть в еміграції провадив діяльність, пов’язану з Україною, її історією та сучасністю. У 1950–1960-ті роки митець подвоює зусилля у справі пожвавлення суспільного розвитку української громади в США. У 1959-му Антін Рудницький охоче відгукнувся на прохання діаспорян і Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) до сотих роковин смерті Великого Кобзаря написати симфонічну кантату на текст невмирущого шевченківського Посланія («І мертвим, і живим...»). Кантата відіграла важливу роль в об’єднанні українських національних сил не тільки в США, а й у Європі, Австралії, Канаді. Цим було доведено, що держава Україна і віра в неї ніколи не згаснуть у серцях і душах українського народу як у діаспорі, так і в материковій Україні