Abstract:
У статті розглядаються альтові твори З. Алмаші з позиції їхнього першого виконавця та адресата. Підкреслюється важливе значення подібного підходу, оскільки
автор не лише добре обізнаний із представленим матеріалом, а також має можливість безпосередньо прямого спілкування з композитором, знаходячись у центрі
творчого процесу. Окрім того, обґрунтовані й інші причини потреби залучення альтового доробку З. Алмаші до музикознавчого обігу, зокрема повна відсутність наукових досліджень із цього питання.
До аналітичної частини статті включено головний на сьогодні твір композитора для альта і струнних «Genesis», що постав у результаті його співпраці з виконавцем – А. Тучапцем. Надано інформацію стосовно історії написання, художньої концепції опусу. Досліджено особливості структури, інструментального рішення, засоби
практичного втілення композитором художнього задуму. Вивчено каденцію, написану З. Алмаші до ІІ частини Концерту для альта з оркестром Й. К. Баха, її інтонаційне першоджерело, що справило вплив на художню концепцію твору. Також розібрано альтові соло з Концерту З. Алмаші для двох скрипок з оркестром «Невимовлені слова» та альтові партії у творах для струнного квартету (зокрема, Квартету № 3
«Колядки»), «Карпатській пісні» та опері «Пеніта».
Зроблено висновки щодо важливості співпраці композиторів із конкретними
виконавцями, особливо у царині сольного альтового репертуару. Виявлено, що
унікальність і виняткове багатство тембрової палітри цього інструмента, вочевидь,
приваблюють З. Алмаші значними можливостями щодо втілення художньої образності, співзвучної його авторському стилю.
