Abstract:
Розглянуто комплекс проблем, пов'язаний із вивченням фортепіанної музики
першої третини ХХ століття, зокрема фортепіанних творів малих форм. Акцентовано
увагу на важливості мініатюри як основоположного жанру творчих пошуків композиторів нового часу. Охарактеризовано основні вектори розвитку музичного мистецтва
на початку ХХ століття, його домінантні риси. Виявлено важливість вивчення творчості В. Ребікова, необхідність переосмислення його спадщини. Окреслено ключові
етапи трансформації композиторського стилю, пошуки авторської індивідуальності та
прагнення до відкриттів. Проаналізовано ключові цикли мініатюр В. Ребікова, а саме
«Осінні мрії» (ор. 8), «Десять звукових поем» (ор. 13), «Серед них» (ор. 35), «Три ідилії» (ор. 50), у яких достатньо переконливо розкривається еволюція його творчих пошуків. Констатовано, що в цих мініатюрах утілено риси імпресіонізму, символізму,
авангарду, джазу й використано новітні на той момент композиторські техніки пуантилізму, сонористики, колажу. Досліджено витоки образного задуму цих творів, їхню
стилістичну й концептуальну спорідненість із творчістю російських і європейських
композиторів, поетів і художників. Відзначено безсумнівний вплив авторських здобутків В. Ребікова на подальший розвиток музичного мистецтва, а також їхню неминущу
актуальність і сучасність. Пропонована розвідка має сприяти більш цілісному розумінню історії фортепіанної музики першої третини ХХ століття, з’ясуванню джерел
творчості композиторів-новаторів, незаслужено обділених увагою музикознавців, виконавців і слухачів, а також популяризації та поповненню репертуару піаністів творами В. Ребікова.
