Вокальний цикл «З пісень Хіросіми» Івана Карабиця: діалог культур сходу і заходу

Abstract

Статтю присвячено проблемам жанрово-стильової взаємодії музичних традицій Сходу та Заходу у вокальному циклі І. Карабиця «З пісень Хіросіми». Актуальність дослідження полягає у тому, що феномен жанрово-стильової взаємодії традицій Сходу та Заходу у камерно-вокальній творчості українських композиторів другої половини ХХ століття у мистецтвознавстві залишається мало розкритим. Тому метою розвідки є виявлення жанрово-стильових домінант вокального циклу «З пісень Хіросіми» І. Карабиця в аспекті діалогу культур Сходу та Заходу. Методи дослідження включають історичний – вивчення наукових джерел, присвячених творчості І. Карабиця; стильовий – систематизація деяких особливостей композиторського стилю І. Карабиця у контексті камерно-вокальної творчості; семантичний, за допомогою якого аналізується змістова складова поетичних образів у циклі; структурно-функціональний – виявлення інтонаційних і стилістичних особливостей музики твору; компаративний – порівняння музичної специфіки східної та західної традицій у циклі; узагальнення – підбиття підсумків роботи. Висновки. Вперше у світовому музикознавстві досліджено вокальний цикл «З пісень Хіросіми» І. Карабиця в аспекті діалогу культур Сходу та Заходу. У процесі аналізу виявлено рецепцію стилістичних і жанрових елементів східної традиції на ґрунті камерно-вокальної творчості композитора. У статті представлено докладний аналіз вокального циклу у жанрово-стильовому аспекті за трьома рівнями: семантичному, стилістичному та архітектонічному. Семантичний рівень передбачає знайомство з філософськими ідеями буддизму, даосизму, конфуціанства. Стилістичний – запозичення окремих ідей чи музичних мотивів, релігійнодуховного коду загалом. Східний колорит можна відчути у використанні стилістичних рис, повя’заних зі східною традицією, застосуванні східного способу мислення (споглядання, інтуїція, медитація) і колориту (інтонація, ритм, метр, тембр, регістр). Архітектонічний рівень передбачає створення нових мистецьких форм. Виявлено, що поряд із традиційними рисами японської музики, І. Карабиць застосував нові для середини ХХ століття форми музичного вираження: алеаторика, сонористика, додекафонія, пуантилізм. Культурний діалог східних і західних музичних традицій у вокальному циклі І. Карабиця «З пісень Хіросіми» демонструє нову естетичну парадигму мистецтва другої половини ХХ століття, яка представляє феноменальну художньо-музичну метамову – євразійську. Проаналізований цикл став, по-перше, втіленням особистого мистецького пошуку композитора, по-друге, – відображенням художніх тенденцій української культури другої половини ХХ ст.