dc.description.abstract |
Окреслено частоту звернення українських композиторів першої третини
ХХ століття до таїнства Вінчання. За архівними документами, які опубліковано
вперше, встановлено приблизну дату створення «Вінчання» Якова Яциневича –
напередодні 1927 р. На основі порівняння виданих друком нот композитора під
редакцією М. Гобдича з архівним рукописом твору виявлено порушення порядку
піснеспівів. Структуру «Вінчання» узгоджено з канонічною богослужбовою
послідовністю й запропоновано власну нумерацію частин циклу: 1. «Велика
єктенія», 2. «Блаженні всі», 3. «Прокимен», 4. «Ісає, радій», 5. «На довгі літа».
Віднайдено та вперше опубліковано спрощені варіанти окремих розділів циклу –
«Святі мученики» з «Ісає, радій», «Тобі, Господи» з «Великої єктенії». Порівняно
кількість піснеспівів та їхні музичні форми у Я. Яциневича і його сучасників
(К. Стеценка, О. Кошиця, П. Козицького, Й. Кишакевича). Виявлено особливість
будови «Вінчання» Я. Яциневича– вперше озвучено канонічні тексти двох частин
таїнства Шлюбу (Обручення і Вінчання). Проаналізовано музичні особливості
піснеспівів циклу. Окреслено синтез традиційних стильових джерел – канту,
народнопісенної стилістики, прийомів церковної лексики у всіх піснеспівах циклу.
Виявлено апеляції до концертного жанру (широкі розспіви, протиставлення
хорового tutti і solo окремих партій у довгому «Прокимні»), обиходних наспівів
(звуконаслідування у короткому «Прокимні» передпочаткового псалма
«Благослови, душе моя, Господа» грецького розспіву). Охарактеризовано роботу з
розподілом вербальних текстів і формотворення частин циклу. Виявлено комплекс
споріднених мелодичних зворотів, які інтонаційно об’єднують Обручення і
Вінчання (хвилеподібність розвитку мелодії, довгі розспіви). Віднайдено та
проілюстровано цитування музичних фрагментів із Літургії композитора.
Підсумовано, що при створенні «Вінчання» Я. Яциневич врахував можливості
хорових колективів різного рівня майстерності. |
uk_UA |