Вплив західних модерністичних тенденцій на київську музично-теоретичну школу у 1915-1925 роках

Abstract

Розглянуто етап інституційної і сутнісної розбудови української музичної науки та роль у цьому процесі вчених підросійського Києва. Він позначений революційними перетвореннями в житті й культурі на платформі певного філософсько-культурного руху з його трансформаціями в освіті й науці. Молоді освічені діячі музичного мистецтва, натхнені розпадом попередніх уявлень, традиційних ідей, прагнули перебудувати стару освіту, вдихнути в науку властиві їй сенси. Група перших в Україні фахових музикологів має увійти в історію української музичної науки як Київська музично-теоретична школа. Об’єднавчим чинником для них служили спільні завдання (розбудова структури національної музичної освіти, пошук суті науки про музику та напрямів її дослідницьких пошуків) і засадничі музично-теоретичні принципи. Наповнені спеціальними знаннями й збагачені певним досвідом, провідні у Києві діячі музичної культури за короткий термін (прибл. з 1916 до 1924 рр.) уперше в Україні розробили триступеневу структуру музичного навчання молоді (Б. Яворський), накреслили шляхи розвитку музичної науки (Б. Яворський, А. Буцькой). В організаційній діяльності вони використовували нові післяреволюційні можливості, а в наукових пошуках взорувалися на поширені в світі модерністичні філософські теорії. У вченнях про музичне мислення та структуру музичної мови Б. Яворський і А. Буцькой свідомо чи інтуїтивно втілювали ідеї багатьох провідних на Заході філософів-модерністів (особливо Е. Гуссерля, А. Бергсона, В. Воррінгера). Попри тогочасне несприйняття їхніх новаторських поглядів, деякі з них залишаються й сьогодні дієвими та актуальними.