Abstract:
На основі матеріалів місцевої преси проаналізовано напрямки співпраці
єлисаветградської родини Нейгаузів із більшовицьким режимом у 1920–1922 роках.
Панорамно зображені форми і види культурно-освітньої роботи, типові для періоду
панування Пролеткульту як організації самодіяльної творчості в мистецькій галузі –
діяльність робітничих гуртків, студій при клубах, організація лекцій-концертів за
практичною участю робітників, селян і солдатів тощо. Розглянуто впровадження ідей
пролетарської культури в умовах деструктивої фази підміни фахових категорій
популістськими тенденціями, що призвело до нівеляції професійного музичного
мистецтва, втрати позицій важливості послідовної музичної фахової освіти на
противагу доступному аматорству.
Простежено основні тенденції музичного життя міста Єлисаветграда на
початку радянського режиму: введення тотального контролю над спеціалістамимузикантами, реєстрації інструментарію, виконання військової повинності.
Оприлюднено віднайдені документи щодо конфіскації клавішних інструментів
(роялів, фортепіано) з подальшим розбазарюванням і повним знищенням вартісного
фортепіанного інструментарію на теренах краю.
Окреслено виконавську участь О. М. і Г. В. Нейгаузів, представників їхніх родин
і колишніх учнів у циклах історичних концертів-лекцій «Вогнища» та «Палацу науки
і мистецтва» для пролетарської публіки, проаналізовано програми, тематику заходів.
Значення концертів-клавірабендів, камерних виступів-репетицій Г. Г. Нейгауза у
Єлисаветграді потрактовано на тлі процесів виховання нової пролетарської аудиторії.
Визначені причини примусово-добровільного повернення Нейгаузів як ветеранів
педагогічної ниви до активної концертної діяльності.
