Розглянуто вплив технологічної революції ХХІ століття на культуротворчу сферу загалом та музично-театральне мистецтво зокрема. Виявлено концепт колаборації фахівців різних сфер професійної діяльності в індустріальних театральних об’єднаннях задля експериментальних пошуків та впровадження нових високотехнологічних форматів оперних вистав нового покоління. Проаналізовано літературні та аналітичні джерела з появи різних модифікацій оперних творів у традиційних та нетрадиційних локаціях утілень, їх метаморфоз у цифровому просторі. Спроєктовано основні напрями дослідження, відображені в його завданнях, реалізація яких надала змогу зробити певні висновки. Доведено вплив стрімкого розвитку новітніх технологій ХХІ століття на появу форматів оперних вистав із узагальненою назвою «Інноваційна технологічна опера» із поділом на три окремі кваліфікаційні угрупування відповідно до технологій. Диференційовано формати інноваційної опери за напрямками відповідно до використання різних видів технологій: з цифровими технологіями складають — цифрова (Digital), кібер (Cyber-) та постцифрова (Post-Digital) опера зі специфічними відмінностями концепту їх реалізації; зі створенням різних технологічничних реальностей — VR, AR, MR, ХR, SR, HR-опера з відмінностями їх реалізації; з перформативно-комунікативними технологіями — імерсивна, інтерактивна, АІ — опера штучного інтелекту зі специфічними відмінностями комунікативного концепту. Відзначено гібридний характер певної кількості експериментальних форматів з уособленням специфічних ознак різних класифікаційних угрупувань з диференціацією за найбільш визначальним контентом їх реалізації
The article examines the impact of the 21st-century technological revolution on the cultural sphere in general and on musical and theatrical arts in particular. It explores the concept of collaboration among specialists from various professional fields within interdisciplinary theatrical associations aimed at the experimental development and implementation of new high-tech formats for next-generation opera performances. The study analyzes literary and analytical sources addressing the emergence of different modifications of opera works in both traditional and nontraditional performance spaces, as well as their transformations within the digital environment. The main directions of the research are outlined and reflected in its objectives, the implementation of which made it possible to formulate several conclusions. The study demonstrates that the rapid development of 21st-century technologies has contributed to the emergence of new opera performance formats collectively defined as “Innovative Technological Opera”. These formats can be divided into three distinct classification groups according to the types of technologies employed. The first group, based on digital technologies, includes digital, cyber, and post-digital opera, each characterized by specific conceptual approaches to their implementation. The second group is associated with the creation of various technological realities and includes VR, AR, MR, XR, SR, and HR opera, which differ in their modes of realization and audience experience. The third group is based on performative and communicative technologies and encompasses immersive opera, interactive opera, and AI opera (artificial intelligence opera), each distinguished by particular features of their communicative and participatory concepts. The study also highlights the hybrid nature of a number of experimental formats that combine features from different classification groups, with differentiation determined by the most defining technological and conceptual elements of their implementation.
