Великодні веснянки у межиріччі Нижньої Прип

Abstract

Північні землі сучасної Київщини, які знаходяться між річками Прип’ять, Уж і Тетерів у їх нижній течії, історично й географічно належать до Полісся. Цю територію етнографи справедливо вважають заповідником давніх слов’янських традицій. Різноманітні календарні обряди дохристиянського походження продовжували функціонувати в житті місцевих мешканців аж до початку ХХІ століття. Серед усіх календарних сезонів особливим розмаїттям відзначалася весна. Обряди й пісні – веснянки – змінювалися на різних етапах весняного сезону та відображували стан природи й прагнення людей, насамперед молоді: спочатку прикли́кати весну, а пізніше активувати її ознаки. Статтю присвячено розгляду пісень середньої фази весни – від свята Пасхи до Трійці, записаних автором на цій території у 1979–2007 роках. Вони помітно відрізнялися від ранньовесняних пісень-закличок: дівчата не просто співали великодні веснянки, а супроводжували ними обрядовий хороводний рух. Вони трималися за руки й рухалися по колу або звивистою лінією, а іноді жестами імітували працю в полі. Зміст цих пісень широкий – від дитячих ігрових сюжетів до невеличких перфоменсів на тему відносин між хлопцем і дівчиною. Пісні відрізняються також за музичними ознаками. Пісенний матеріал у статті викладено за ритмотипологічним принципом. Нотні зразки (транскрибовані автором) подано наприкінці статті