Abstract:
Північні землі сучасної Київщини, які знаходяться між річками Прип’ять, Уж і Тетерів у їх
нижній течії, історично й географічно належать до Полісся. Цю територію етнографи справедливо
вважають заповідником давніх слов’янських традицій. Різноманітні календарні обряди
дохристиянського походження продовжували функціонувати в житті місцевих мешканців аж до
початку ХХІ століття. Серед усіх календарних сезонів особливим розмаїттям відзначалася весна.
Обряди й пісні – веснянки – змінювалися на різних етапах весняного сезону та відображували стан
природи й прагнення людей, насамперед молоді: спочатку прикли́кати весну, а пізніше активувати
її ознаки.
Статтю присвячено розгляду пісень середньої фази весни – від свята Пасхи до Трійці,
записаних автором на цій території у 1979–2007 роках. Вони помітно відрізнялися від
ранньовесняних пісень-закличок: дівчата не просто співали великодні веснянки, а супроводжували
ними обрядовий хороводний рух. Вони трималися за руки й рухалися по колу або звивистою
лінією, а іноді жестами імітували працю в полі. Зміст цих пісень широкий – від дитячих ігрових
сюжетів до невеличких перфоменсів на тему відносин між хлопцем і дівчиною. Пісні
відрізняються також за музичними ознаками. Пісенний матеріал у статті викладено за
ритмотипологічним принципом. Нотні зразки (транскрибовані автором) подано наприкінці статті
