Трансмісія скрипкової традиції на прикладі діяльності гуцульського народного скрипаля Івана Меніва

Abstract

У пропонованій статті висвітлено особистість і творчу діяльність славетного гуцульського скрипаля Івана Меніва «Менюка» (1910–1984). Дослідження охоплює біографічні відомості про музиканта; жанрову класифікацію його репертуару; етномузикознавчий аналіз окремих різножанрових зразків, зафіксованих від скрипаля на аудіо; характеристику та порівняння виконавських манер, які практикував І. Менів. На основі зіставлення давнішої та новішої виконавських манер арґументовано спрямованість І. Меніва на адаптацію до сучасних йому художньо стильових норм інтерпретації «Гуцулки», еволюцію в ладовому структуруванні й техніках виконання цього танцю. Не менш важливого значення надано ролі І. Меніва у відтворенні й передачі представникам молодших поколінь тематизму та художньо-стильової естетики раритетних жанрів гуцульської традиції. Наведено паралелі між інтерпретаціями творів тих самих жанрів різними скрипалями, у результаті чого визначено спільні та відмінні якості гри представників однієї традиції. Автор статті постулює гіпотезу щодо трансформації значного пласта танцювально-приспівкових гуцульських коломийкових мелодій із жанрової групи «до танцю» в жанрову групу «до співу» і наголошує на цінності збережених зразків виконання цих мелодій у давній манері, яку музичний фольклорист М. Тимофіїв зафіксував від І. Меніва у 1975 році