Abstract:
Мета статті – розкрити терапевтичні особливості, притаманні українській співочій
традиції. Методи дослідження. Опис характерних рис українського народнопісенного
виконавства (такі як тембр, варіативність і т. ін.) з погляду їх впливу на психофізіологічний стан
співаків. Порівнюються особливості співу різними тембрами, сольне та гуртове виконання.
Проаналізовано комплексний вплив традиційного співу за різними показниками (виконавськими,
музично-терапевтичними, психофізіологічними тощо). Узагальнено дані щодо потужних музичнотерапевтичних ресурсів українського традиційного співу. У результаті студій виявлено
1) здатність співу зменшувати рівень стресу, сприяти релаксації та спокою; 2) властивість
відкритого тембру посилювати антистресову дію співу; 3) вплив варіативності співу на
підвищення рівня креативності, почуття свободи та посилення позитивних емоцій; 4) здатність
гуртового співу зміцнювати впевненість, умотивованість, приносити радість, сприяти емоційній
єдності співаків; 5) унікальну терапевтичну потужність української співочої традиції завдяки
комплексній дії її музичних параметрів. Актуальність теми зумовлено осмисленням
терапевтичних властивостей українського традиційного співу як дієвого засобу для зменшення
стресу та подолання наслідків посттравматичного стресового розладу
