Розглянуто диригентсько-хорову майстерність Віктора Вікторовича Петриченка як представника київської музично-виконавської хорової школи. З’ясовано, що унікальність київської музично-виконавської хорової школи базується на багатовекторності та масштабності мистецького фундаменту, у закладенні якого брали участь провідні вітчизняні й зарубіжні митці концертно-сценічної діяльності — М. Вериківський, М. Канерштейн, М. Колесса, Р. Кофман, М. Малько, А. Мархлевський, П. Муравський, К. Пігров, Л. Суханова, О. Тимошенко, H. Berlioz Ch. Munch, R. Shuman, F. Weingartner та інші. Висвітлено періодизацію становлення та творчого зростання майбутнього диригентахормейстера у класі видатних майстрів київської хорової школи — Лариси Федорівни Суханової та Олега Семеновича Тимошенка, які були славетними послідовниками українських композиторів-диригентів — М. Вериківського, П. Гончарова, О. Кошиця, М. Лисенка, Б. Яворського та інших. Виявлено, що диригентська майстерність Віктора Вікторовича «склалася» з послідовних традиційних нашарувань київської виконавсько-хорової школи (любов до справи, любов до майбутніх фахівців, глибинна робота над партитурою, пріоритетне ставлення до рішення художньо-творчих завдань та до розкриття авторського задуму, підпорядкування рухових мануально-технічних навичок вокально-слуховим уявленням диригента, чітка організована система ауфтактів, робота над авторськими обробками українських пісень, естетика звучання хорових колективів тощо). Обґрунтовано новаторські риси диригентської майстерності Майстра, які проявлялись в інтелектуально-осмисленому підході до вивчення партитури музичного твору, деталізації роботи над елементами техніки диригування, індивідуально-диференційованому підході до кожного майбутнього фахівця зі збереженням його професійної та людської гідності, семантиці «диригентської мови», «математичному» аналізі найдрібніших диригентсько-виражальних засобів тощо. Доведено, що весь свій унікальний досвід Віктор Вікторович Петриченко зумів передати цілій плеяді молодих талановитих диригентів-хормейстерів, які під його чуйним керівництвом зуміли скласти справжню виконавську та педагогічну еліту сучасної хорової України.
The choral conducting mastery of Viktor Viktorovych Petrychenko is explored as that of a key representative of the Kyiv musical and choral school. The distinctiveness of the Kyiv choral school is rooted in its multifaceted and expansive artistic foundation, shaped by the contributions of both domestic and international artists in concert and stage activities. Notable figures include Mykhailo Verykivskyi, Oleksandre Kanershtein, Mykola Kolessa, Roman Kofman, Mykola Malko, Anatolyi Marhlevskyi, Pavlo Muravskyi, Konstantyn Pihrov, Larissa Sukhanova, Oleg Tymoshenko, Hector Berlioz, Charle Munch, Robert Shuman, Felix Weingartner, among many others. The study traces the development and creative growth of the future conductor-choirmaster under the mentorship of the eminent Kyiv choral school masters—Larisa Fedorivna Sukhanova and Oleg Semenovych Tymoshenko. These renowned figures were esteemed disciples of prominent Ukrainian composerconductors such as Mykhailo Verykivskyi, Petro Honcharov, Oleksandre Koshets, Mykola Lysenko, Boleslav Yavorsky, and others. Viktor Viktorovych Petrychenko’s conducting artistry is revealed to have evolved through successive layers of tradition within the Kyiv choral school: a deep passion for the craft, a commitment to nurturing future professionals, meticulous work with musical scores, a prioritization of artistic and creative challenges, an emphasis on revealing the composer’s vision, and the integration of technical manual movement skills with the conductor’s vocal and auditory intuitions. His approach also emphasized a structured system of upbeats, the study of composers’ arrangements of Ukrainian folk songs, and the development of a refined choral sound aesthetic. The innovative aspects of Petrychenko’s conducting are also highlighted, particularly his intellectually informed approach to score study, a detailed focus on the technique of conducting, and a personalized approach to each student, ensuring their professional and personal dignity. His unique "conducting language" and "mathematical" analysis of even the subtlest expressive conducting gestures are also significant. It is evident that Viktor Viktorovych Petrychenko successfully imparted his invaluable experience to a generation of talented, young conductors and choirmasters, who, under his meticulous guidance, became the cornerstone of the performing and pedagogical elite of contemporary choral music in Ukraine.
