Короткий опис(реферат):
Досліджено трактування понять оркестрування, інструментування, тон, тембр, барва
(колорит), фактура, ясність, щільність, звучність, з яких складається сучасна поняттєва система теорії оркестрування. Проаналізовано праці композиторів та педагогів різних національних шкіл: англійської — К. Гамільтон, С. Форсайт, американської — Ґ. Рід, Дж. Ваґнер,
Дж. Ф. МакКей, В. Пістон, С. Адлер, французької — Г. Берліоз, Ш. Відор і Ш. Кьохлін,
німецької — Л. Бусслер, Г. Ріман, К. Ройтер, польської — Ф. Вробель, Й. Павловський,
М. Рибницький, української — Д. Клебанов. З’ясовано, що певні поняття (звук, регістр,
діапазон) мають однакове значення в цих музичних традиціях. Розуміння решти отримує
різні смислові відтінки. Так, тон охоплює спільний набір характеристик (висота, тривалість,
гучність, тембр), але німецька традиція відокремлює ton і klang, де ton використовується як
узагальнене поняття, а klang акцентує темброві якості звуку; у французькій традиції son передає загальну якість звуку, тоді як ton зосереджений на висотних і ладових характеристиках.
Тембр і барва також трактуються по-різному. У німецькомовних джерелах темброві якості
аналізуються з огляду на виконавські техніки, які впливають на перетворення звуку. У польських, французьких та українських — з позиції індивідуальних рис звуку інструмента, що в
результаті використання сприймається як барва. В теорії фактури англомовні автори звертають увагу на розподіл музичних ліній, наголошуючи на гармонійному співвідношенні між
ними; німецькомовні акцентують на регістрових і тембрових параметрах, які впливають на
щільність та ясність звучання оркестрової фактури; франкомовні визначають фактуру через
поєднання партій інструментів, динамічні й темброві переходи, що формують взаємодію
звукових пластів; українські визначають як зміст, вкладений у структуру. Порівняння підходів до оркестрування в різних музичних традиціях виявляє єдність основних принципів і
водночас багатогранність інтерпретацій
