Короткий опис(реферат):
На прикладі творів «Севільський цирульник» Героміно Гіменеса та Мануеля Ньєто,
«Дует з Африканки» Мануеля Фернандеса Кабальєро та «La Golfemia» Луіса Арнедо, написаних у першій половині XX століття, розглянуто вплив класичної опери на традиційний музично-театральний жанр Іспанії — сарсуелу. Систематизовано відомості про жанровий стиль
сарсуели та його історичні відмінності — zarzuela chico та zarzuela grande (малу та велику
сарсуелу). Встановлено, що аналізовані твори належать до жанрового різновиду малої сарсуели, рисами якої є: 1) одна дія з чотирьох — десяти музичних номерів; 2) невелика кількість
персонажів; 3) використання сюжетів повсякденного життя, переважно комедійних; 4) опора
на популярні музичні інтонації; 5) кількісна перевага розмовного тексту над вокальними номерами. Встановлено, що в сюжетах та музичному тексті аналізованих сарсуел наявні запозичення з італійських та французьких опер. Музичний текст відомих оперних творів присутній у сарсуелах у формі алюзій та цитат, масштаби яких коливаються від коротких фраз до
великих структурно завершених епізодів. У словесному тексті сарсуел містяться посилання
на ті чи інші опери чи згадки про них, використовуються впізнавані імена героїв, сюжетні
ситуації. Встановлено, що музичні елементи європейської оперної класики в сарсуелах відтворюються на двох рівнях: композиторському (композиційні, мелодико-ритмічні, ладогармонічні кліше класичних опер) та виконавському (переважає манера бельканто з розмаїттям
колоратур). Встановлено, що використання сюжетних та музичних запозичень з класичних
опер у сарсуелах пов’язується із посиленням комедійного начала, зниженням драматичного
напруження першоджерела. Включення запозиченого матеріалу у новий, переважно знижений за змістом контекст трактується як пародія, що є проявом притаманної іспанському світогляду карнавальної культури. В широкому смислі сарсуела є пародією на класичну оперу,
в сарсуелі висміюється некритичне сприйняття оперних творів в іспанському суспільстві
