Проведено аналіз дванадцяти квінтетів для мідних духових інструментів французького композитора першої половини XIX століття Жан-Франсуа-Віктора Беллона. Охарактеризовано знакові процеси у цей історичний період конструктивного вдосконалення мідних і дерев’яних духових інструментів, які вплинули на їх технічно-виражальні можливості, чим самим розширивши сферу їх використання у сольному, камерноінструментальному та оркестровому виконавстві. Простежено вплив композитора на розвиток у камерно-інструментальному мистецтві нової форми камерного ансамблю — квінтету мідних духових інструментів. Описано його склад з новостворених двох корнетів, валторни, тромбона та офіклеїда, на яких було впроваджено конструктивні вдосконалення, що дозволило виконання звуків на цих інструментах в хроматичній послідовності. З’ясовано, що саме завдяки сміливим ідеям композиторського задуму, було окреслено та продемонстровано нові технічні можливості вдосконалених мідних духових інструментів. Виявлено закономірності функціонування квінтету мідних духових інструментів, які дозволяють «говорити» про їх самодостатність і цілковиту природність. Окреслено компоненти композиторського світосприйняття та стильові тенденції свого часу, які формують уявлення про специфіку французької камерної музики першої половини ХІХ століття, атмосферу розвитку романтичного стилю, використання традиційних інтонацій, ладогармонічних комплексів, розвитку мелодичної лінії з модуляцією на кульмінаційних вершинах, жанрових моделей, програмності тощо. Доведено, що художній діалог у комунікації композитора зі знаними виконавцями свого часу, сприяв народженню наймасштабніших за об’ємом, але зручних до виконання дванадцяти квінтетів для мідних духових інструментів.
An analysis has been conducted of twelve brass quintets by the French composer Jean François Victor Bellon, active in the first half of the 19th century. The study highlights significant processes during this historical period, focused on the structural improvements of brass and woodwind instruments, which enhanced their technical and expressive capabilities. These advancements subsequently expanded their use in solo, chamber, and orchestral performances. The composer’s influence on the development of a new form of chamber ensemble—the brass quintet— within the chamber music genre has been traced. The quintet’s instrumentation, comprising two newly developed cornets, a horn, a trombone, and an ophicléide is described. These instruments incorporated structural innovations that enabled chromatic sound execution. It has been determined that Bellon’s bold compositional ideas outlined and demonstrated the new technical potential of the improved brass instruments. Patterns of functioning within the brass quintet have been identified, revealing its self-sufficiency and inherent naturalness as an ensemble. The composer’s worldview and stylistic tendencies are outlined, reflecting the nature of French chamber music in the first half of the 19th century. These elements reveal the atmosphere of the Romantic style development, the use of traditional intonations, harmonic structures and the evolution of the melodic line with modulations at climactic points, genre models, and programmatic elements. It is proven that the artistic dialogue between the composer and renowned performers of the time contributed to the creation of the twelve largest, yet highly performable, brass quintets. These works became significant both in terms of volume and practical execution
