Abstract:
Поставлено проблему різнопланового впливу мережі Internet на музичний театр в усій
множині його проявів. Розглянуто поняття «віртуальний театр», що було введено до обігу в
умовах локдауну часів пандемії COVID–19. Констатовано практику презентації в мережі
Internet записів «живих» вистав за участі акторів в одному фізичному просторі, а також використання в якості віртуального майданчика платформи Zoom (як онлайн, так у запису).
Висвітлено дискусію щодо мистецького потенціалу і перспектив подальшого втілення нових
театральних форм. Окреслено зміст поняття «віртуальний Бродвей» (2015) як Internetпростору взаємодії композиторів музичного театру і публіки. Звернено увагу на феномен віртуальної присутності «активного глядача» в обговоренні вистав у соціальних мережах. Розглянуто особливості втілення твору Майкла Рота «The Web Opera» (2018) як свого роду гібриду, що поєднує в собі естетику й поетику театру і кіно, риси усталених музичнотеатральних форм та їхню трансформацію. Підкреслено єдність специфіки тематики твору й
стилістики його втілення, системотворчу функцію музики у формуванні художньої цілісності, відзначено суспільний резонанс опери. Показано готовність музичного театру до ситуації
соціальної ізоляції часів локдауну та пошуку нових способів реалізації зв’язків з аудиторією
із застосуванням сучасних технологій. Розглянуто приклад створення опери із застосуванням
ресурсів онлайн-платформи Zoom, а також цифрового дистанційно виконуваного мюзиклу
(2020). Робиться висновок щодо формування жанрових модифікацій (нових типів) опери та
мюзиклу в результаті запровадження сучасних творчих практик
