Новітні засоби акустичної та електроакустичної вокальної композиції

Abstract

Мета наукового обґрунтування творчого мистецького проєкту полягає у вивченні сучасних інноваційних вокальних прийомів і принципів їх застосування у контексті створення, виконання і дослідження акустичної та електроакустичної музичної композиції, а також у виявленні особливостей їх використання композиторами різних шкіл і напрямів від початку ХХ століття до наших днів. Безпосередня мета й творче завдання мистецького проєкту – продемонструвати шляхи пошуку та втілення експериментальних звучань у знаходженні вдалих художньо-мистецьких, структурно-композиційних і музично-технологічних рішень на прикладі авторського циклу для голосу, віолончелі, симфонічного оркестру та електроніки «Poëtae minores» за поезіями Віктора Рекала. Перший розділ присвячений історичним особливостям виникнення новітніх технік у вокальній композиції, а саме висвітлено основні чинники появи нових вокальних прийомів починаючи від початку ХХ століття, на прикладах композиторів та виконавців, що зробили значний внесок у розвиток сучасної акустичної та електроакустичної вокальної музики. Наведено класифікації новітніх вокальних засобів кінця ХХ - початку ХХІ століть та розглянуто специфіку нотування, що виникла у зв’язку з розвитком і збагаченням арсеналу вокально-виконавських прийомів. У другому розділі прослідковано ґенезу електроакустичної музики, що зумовлена розвитком нових технологій у ХХ столітті у контексті загальної індустріалізації. Це спонукнуло до появи електронних приладів, використання, зокрема, магнітної плівки та інших винаходів і, як наслідок, зміни тембральних характеристик у музиці. Окреслено основні етапи розвитку музичних напрямків, що виникали під час удосконалення комп’ютерних технологій і наукових досягнень в різні періоди минулого століття і дотепер. Поетапно представлені тенденції та напрямки, що виникали у світових школах електроакустичної музики, а також видатні постаті, що були їх засновниками. Третій розділ включає деякі аспекти сучасних вокальних технік, де описані розповсюджені на теперішній час вокальні прийоми в контексті їх експериментального використання в музичній композиції. Також проведений аналітичний розбір вокальних творів провідного італійського композитора Лучано Беріо, легендарної виконавиці та композиторки вірменського походження Кеті Берберіан, визначного американського композитора- акціоніста Джона Кейджа та сучасного українського композитора Адріана Мокану в аспекті розгляду музичної форми та фактури, що зумовлені специфічними вокальними засобами та текстової інтерпретації. У четвертому розділі розглянуто електроакустичну вокальну творчість італійського композитора Луїджі Ноно, сучасної української композиторки Алли Загайкевич та здійснено аналітичний розгляд авторського творчого мистецького проєкту Олексії Сук – вокально-симфонічного циклу за поезіями відомого українського віолончеліста Віктора Рекала «Poëtae minores» для голосу, віолончелі, симфонічного оркестру та електроніки, де опрацьовані та представлені основні тенденції роботи з новітніми акустичними та електроакустичними засобами в сучасній вокальній музиці. Творчий мистецький проєкт включає нотний запис вокальної партії з використанням пасажів інструментального характеру, інструментальні штрихові прийоми, незвичні тембральні фарби – спів фальцетом, без вібрато, шепотіння, мануальний спів закритим ротом та інші прийоми й техніки, прописані відповідно до сучасних способів нотації, та введення у використання авторських нотних виконавських позначок. Фіксована електронна партія побудована на об’єднанні звучання додатково записаних як вокальних, так і інструментальних (зокрема, віолончельного) тембрів та гармонічних звучань, оброблених за допомогою музичних програм у техніках конволюції, грануляції та багатьох інших видів звукового синтезу. Також партія електроніки містить в собі окрему паралельну лінію сонорів, що можуть бути як на основі індивідуально записаних інструментальних елементів, так і звуках не музично- інструментального походження. Композиційно-драматургічна ідея багаточастинного вокально- симфонічного твору полягає в об’єднанні різних тембрових характеристик вокального, віолончельного, оркестрового та електронного звучань в єдине ціле та різноманітні «ансамблеві» поєднання (такі як вокал з електронною партією, вокал з віолончеллю та електронікою, віолончель з електронною партією, мідний оркестр з електронікою та інші), зокрема з фактурним взаємопроникненням, – для музичного втілення образної характеристики поетичного тексту.