Abstract:
Комплексно проаналізовано перший масштабний опус Левка Колодуба — симфонічну
поему «Великий каменяр» (1953), якій 2023 року виповнилося 70 років. Це був ювілейний
рік ще й для кількох опосередковано пов’язаних подій: 90-річчя від встановлення пам’ятника
І. Франкові (втілення образу «Великого каменяра», якому присвячено поему) на Личаківському цвинтарі (1933, скульптор С. Литвиненко) та 230 років від трагічної поразки Турбаївського повстання (на інтонаційних зворотах історичної пісні «Задумали базилевці», присвяченої тим подіям, ґрунтується основний тематизм Поеми). Незважаючи на юний вік автора,
твір свідчить про яскраве композиторське обдарування, сформований авторський почерк,
професійну вправність і постійне прагнення вдосконалення. «Великий каменяр» розвивав
усталені традиції жанру романтичної поеми (жанрово-стильовим орієнтиром стали поеми
Ф. Ліста), як-от: використання принципу монотематизму в «конструюванні» різнохарактерних тем, сонатна форма з контрастним вступом, прихована циклічність у межах одночастинної форми та ін. Водночас твір вийшов яскраво-індивідуальним (фольклоризований тематизм, ладо-гармонічні особливості, епізод-реквієм у межах розробки тощо). Він посів гідне
місце серед аналогічних, доволі популярних тогочасних творів (А. Свєчников, В. Нахабін,
А. Штогаренко та ін.) з оспівуванням національних героїв, любові до Батьківщини тощо. Тяжіння до симфонічної музики, до програмності композитор проніс через усе своє довге життя. Фольклорні (інтонаційні, ладові, метро-ритмічні тощо) засади тематизму, методи роботи з
матеріалом (драматичний конфлікт у межах сонатного allegro, напружені розробкові епізоди,
поступові динамічні наростання й спади, численні поліфонічні прийоми інструментальної та
вокальної природи, динамічна реприза тощо) — ці риси, наявні в проаналізованій поемі, стали визначальними для подальшої «дорослої» творчості композитора. Завдяки увазі виконавців симфонічна поема «Великий каменяр» і досі звучить у концертних залах України
