Короткий опис(реферат):
Обґрунтовано актуальність дослідження проблеми детермінації творчої діяльності особистісними властивостями музиканта. Підкреслено важливість зворотного впливу змісту діяльності на формування особистості. Узагальнено відповідні напрацювання українських музикознавців стосовно творчості композиторів та музикантів-виконавців. Розглянуто особистісний феномен О. Тимошенка, багаторічного ректора Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, у контексті найкращих традицій керівництва закладом. Дослідження здійснено з позицій детермінізму із застосуванням категорій особистості, індивідуальності, діяльності. Приділено увагу таким елементам структури особистості (за К. Платоновим), як спрямованість особистості, здібності, характер, досвід. Окремі факти творчої біографії О. Тимошенка інтерпретовано з погляду теорії вчинкової діяльності (за В. Роменцем). Багатоаспектну діяльність О. Тимошенка як хорового диригента, педагога, методиста, організатора освіти, музично-громадського діяча проаналізовано в контексті діяльнісного універсалізму та типології музикантів-універсалів (за О. Комендою). Серед сфер творчої діяльності О. Тимошенка визначено провідну, а саме — діяльність хорового диригента, у надрах якої зароджувалися всі інші, що дає підстави віднести його творчу особистість до типу виконавця-універсала. Такі властивості, як впливовість лідера, комунікативні та організаторські здібності, принциповість та вимогливість, знання людей — чинники майбутньої успішності керівника навчального закладу,
— формувалися саме у процесі освоєння і вдосконалення професійної майстерності. З’ясовано комплекс чинників, що сприяли ефективності О. Тимошенка як керівника провідного музичного навчального закладу: обдарованість музиканта, прагнення досконалості й наполеглива праця, як результат — високий професіоналізм, фахова озброєність та широка ерудиція, що забезпечили йому незаперечний авторитет. Унікальності ж особистісному портрету ректора додали толерантність, надзвичайна повага до колег, ініціативність і прагнення підтримати все нове й прогресивне. Доведено, що відданість ідеї розбудови української культури у поєднанні з названими особистісними властивостями уможливили виконання О. Тимошенком високої культуротворчої місії не лише як керівника Академії, а й ширше — у масштабах держави.
