Особистісний феномен ректора: культуротворча місія академіка Олега Тимошенка

Abstract

Обґрунтовано актуальність дослідження проблеми детермінації творчої діяльності особистісними властивостями музиканта. Підкреслено важливість зворотного впливу змісту діяльності на формування особистості. Узагальнено відповідні напрацювання українських музикознавців стосовно творчості композиторів та музикантів-виконавців. Розглянуто особистісний феномен О. Тимошенка, багаторічного ректора Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, у контексті найкращих традицій керівництва закладом. Дослідження здійснено з позицій детермінізму із застосуванням категорій особистості, індивідуальності, діяльності. Приділено увагу таким елементам структури особистості (за К. Платоновим), як спрямованість особистості, здібності, характер, досвід. Окремі факти творчої біографії О. Тимошенка інтерпретовано з погляду теорії вчинкової діяльності (за В. Роменцем). Багатоаспектну діяльність О. Тимошенка як хорового диригента, педагога, методиста, організатора освіти, музично-громадського діяча проаналізовано в контексті діяльнісного універсалізму та типології музикантів-універсалів (за О. Комендою). Серед сфер творчої діяльності О. Тимошенка визначено провідну, а саме — діяльність хорового диригента, у надрах якої зароджувалися всі інші, що дає підстави віднести його творчу особистість до типу виконавця-універсала. Такі властивості, як впливовість лідера, комунікативні та організаторські здібності, принциповість та вимогливість, знання людей — чинники майбутньої успішності керівника навчального закладу, — формувалися саме у процесі освоєння і вдосконалення професійної майстерності. З’ясовано комплекс чинників, що сприяли ефективності О. Тимошенка як керівника провідного музичного навчального закладу: обдарованість музиканта, прагнення досконалості й наполеглива праця, як результат — високий професіоналізм, фахова озброєність та широка ерудиція, що забезпечили йому незаперечний авторитет. Унікальності ж особистісному портрету ректора додали толерантність, надзвичайна повага до колег, ініціативність і прагнення підтримати все нове й прогресивне. Доведено, що відданість ідеї розбудови української культури у поєднанні з названими особистісними властивостями уможливили виконання О. Тимошенком високої культуротворчої місії не лише як керівника Академії, а й ширше — у масштабах держави.