Abstract:
Досліджено ідейні джерела та витоки проблематики цінностей в європейській культурі початку ХХ сторіччя. Зазначено, що питання про специфіку буття цінностей було поставлене філософами-неокантіанцями, зокрема Генріхом Рікертом. Акцентовано увагу на ролі мистецтва і музики у формуванні художніх цінностей, їх естетичному, етичному, психологічному, педагогічному впливі та створенні ґрунту для мистецьких діалогів у культурному бутті. Визначено ідею цінності як форми утвердження власне людського начала, фундаментальну основу загальнолюдської культури. Репрезентовано зміст і функції як загальнокультурних цінностей — істини, краси, добра, так і естетичних — катарсису, калокагатії, аури, що ґрунтуються на досягненнях європейського музичного мистецтва. Вказано, що ціннісне відношення завжди емоційне, пов’язане з чуттями безпосереднього радісного захоплення, милування; цінності завжди мають певний сакральний модус, виступають в ролі святині. Підкреслено, що мистецтво загалом і музичне мистецтво зокрема тісно пов’язані з морально-етичним настановами, з розумінням того, що поняття любові в структурі естетичного відношення виступає його конкретизацією. Продемонстровано на прикладі одного із найбільш ранніх творів композитора М. Скорика (кантата «Весна» на вірші Івана Франка) просякнутість художнього матеріалу небайдужим, радісним та любовним сприйняттям оточуючої природи; відкритим, довірливим ставленням до оточуючого світу, що загалом є характерною особливістю мистецтва, особливо сучасного. Розглянуто творчу спадщину українського митця як носія ціннісного вираження української культури, її інтертекстуального, авангардного характеру. Доведено, що в творах М. Скорика національні цінності органічно поєднуються з загальнолюдськими.
