«Sinfonia da requiem» Бенджаміна Бріттена: семантичні та конструктивні ознаки реквієму

Abstract

Розглянуто шлях модифікації та емансипації жанрових ознак реквієму. Сформульовано ідейно-філософську сутність цього жанру. Визначено контекст створення Бенджаміном Бріттеном «Sinfonia da Requiem» – через соціальноісторичний, біографічний і творчий чинники. Вказано на відповідні стрес-фактори, що зумовили трагічне образне спрямування твору. Окреслено місце та роль цього опусу в еволюції інструментально-оркестрового стилю композитора. Виявлено специфіку втілення семантичних і конструктивних ознак жанру реквієму в оркестровому творі «Sinfonia da Requiem», для чого проаналізовано засади композиції, драматургії, тематичної і темброво-інструментальної організації симфонії. Виділено ключові групи мотивів і мотивних комплексів, які формують інтонаційну концепцію твору. Виокремлено його інтонаційний лейтматеріал, до якого віднесено остинатність, ламентозність, стрибкоподібний рух (що трансформується у сигнальність) і низхідний рух типу катабасису. Розкрито специфіку монотематичної природи розвитку в циклі. Простежено особливості перетворення інтонаційного лейтматеріалу, у тому числі шляхом жанрових трансформацій. Аргументовано інтонаційний зв’язок тематизму другої частини (програмна назва «Dies іrae») з однойменним середньовічним наспівом. Описано механізми створення особливого пародійного ефекту в другій частині «Sinfonia da Requiem». Досліджено жанрово-інтонаційну природу тематизму симфонії і запропоновано варіанти семантичного тлумачення головних тематичних утворень. Описано природу жанрової складової драматургії твору, в якій простежено три групи витоків: мілітарні (марш і сигнально-фанфарні мотиви), танцювальні (галоп, скерцо та жига) й ліричні (ламенто, пісенність, аріозність, пастораль і колискова). Визначено специфіку генерального жанрово-інтонаційного конфлікту симфонії