Abstract:
Розглянуто головні засади львівської композиторської школи, що сформувались на основі тривалих специфічних традицій культурного розвитку краю. Визначаються головні елементи системи регіонального композиторського мислення. Їх складають: поетизація побутової музики, тонке естетичне чуття буденності, салонних, товариських жанрів, декоративність, як прояв естетизму; категорія елегантності як питома категорія стилю львівської композиторської школи. Сюди ж належить перевага концертності над симфонізмом, програмності. Питомим для львівської композиторської школи виявляється той пласт музичного мислення і відповідні до нього жанрові моделі, які таять в собі рух, енергію, стихію, дієвість,
розкутість, а не структурованість, раціональність, самозаглибленість. Відзначається велика
роль карпатського, особливо гуцульського фольклору у творчості майже всіх без винятку
митців та більша, в порівнянні з іншими національними школами і Східною Україною, роль
духовної музики, яка проте, вбирає в себе численні ознаки світських і театральних жанрів,
нерідко мислиться і сприймається як концертна, особистісна, чуттєва. Простежується трансформація впливів конкретних європейських центрів: Відень, Прага, Краків та інтерес до нового, відкритість на зовнішні враження, на нові віяння художнього процесу в світі, хоч і обережне ставлення до радикальних експериментів. Це зумовило вибіркові пріоритети стильових напрямів і тенденцій: в минулому яскравий прояв у львівському мистецтві і архітектурі
стилю бароко – але скромні досягнення класицизму, в новіший час цікаві прояви романтизму, згодом символізму, модерну (сецесії) – але в загальному уникання експресіонізму і урбанізму, в сучасності багатоманітність і своєрідна трансформація тенденції постмодерну – але
доволі скромно представлений авангард.
