Цілісність вокально-сценічного образу Катерини Ізмайлової в однойменній опері Дмитра Шостаковича

Abstract

Розглянуто характерні особливості трактування опери Д. Шостаковича: за першою редакцією – «Леді Макбет Мценського повіту», за другою – «Катерина Ізмайлова», їхні відмінності від першоджерела – нарису М. Лескова, який дав початкову назву твору. Установлено розбіжності режисерських підходів до втілення перших двох постановок опери в ленінградському Малому оперному театрі («МАЛЕГОТ») і московському Музичному театрі імені К. Станіславського і В. Немировича-Данченка (1934). З’ясовано композиторський контент переосмислення партитури опери зрілим Майстром, відмінності її другої редакції 1963 року. Проаналізовано трансформації образу головної героїні у контексті нарису М. Лескова та в різних редакціях опери. Зосереджено увагу на концепції київської постановки оперної вистави «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича у версіях 1965, 1974, 1979 та 2004 років. Виявлено специфічні підходи до створення цілісного вокально-сценічного образу Катерини завдяки органічній взаємодії музики, співу, акторської майстерності, пластики, сценографічного вирішення вистави у різноманітних варіантах опери. Наголошено на еволюційному розвитку образу героїні шляхом поглиблення його психологізації в контексті нового синтезу засобів сценічної виразності, зростання технологічних можливостей театрального мистецтва. Виокремлено особливості роботи над створенням цілісного вокально-сценічного образу Катерини у виконанні авторки статті за порадами композитора Д. Шостаковича, диригента К. Симеонова, режисерки І. Молостової, хормейстера Л. Венедиктова, художників Д. Боровського та В. Клементьєва. Доведено актуальність постановок першої, другої редакцій опери і «нульового» варіанту в умовах сьогодення, їхнього обрання згідно з репертуарною політикою театральних установ. Підтверджено багатоманітність режисерських інтер-претацій трьох варіантів опери з необхідністю дотримання морально-етичної межі в контексті ідейного задуму композитора.