«24 дитячі п'єси для фортепіано» Віктора Косенка в історії європейської музики для дітей

Abstract

Розглянуто історію того, як музична література ДЛЯ дітей дидактичного призначення поповнилася характеристиками музичної літератури ПРО дітей. Бібліотека, створена Й. С. Бахом (маленькі прелюдії, дво- й триголосні інвенції, «Маленькі книжечки»), і нотні зошити, складені Л. Моцартом для навчання дітей (насамперед власних) професії, збагатилися музикою про життєві ситуації, мрії, почуття дітей часів Р. Шумана («Альбом для юнацтва») та П. Чайковського («Дитячий альбом»). «24 дитячі п’єси для фортепіано» В. Косенка написані ДЛЯ дітей і ПРО дітей нової, сучасної авторові епохи. Твір присвячено «юним піаністам нашої квітучої соціалістичної Батьківщини». У персонажів п’єс, як у малечі всіх часів, – дитячі забави, іграшки, фантазії, казки, колискові в родинному колі, а ще життя у великому колективі, походи з піонерськими піснями, гра у своїх, сучасних їм, героїв. Тому привнесеними з іншого життя сприймаються танці «Вальс», «Мазурка», «Полька», «Балетна сценка» – невеличкі за розміром, мелодійні, елегантні, елегійно-мрійливі п’єси, до того ж усі в мінорних тональностях. Це – танці, яких не було в побуті тогочасної епохи, музика-спогад про власне дитинство, втрачене минуле. Головною новацією, що різнить твір із попередньою літературою для дітей, є використання 24-х тональностей. П’єси викладено в паралельних мажорі й мінорі за квінтовим колом. За таким само принципом написано цикл «24 прелюдії» Ф. Шопена, улюбленого композитора, супутника усього музичного життя Віктора Степановича Косенка. Порівняльний аналіз однотональних мініатюр (№№ 4, 6, 8, 11, 15, 19, 20, 22) двох композиторів, зробивши неможливою думку про зовнішню схожість і випадковість організації музичного матеріалу, довів глибину осягнення українським митцем «творчого духу» польського генія.