Романтичні риси гармонії у камерно-вокальних творах Віктора Косенка на вірші поетів-символістів

Abstract

Камерно-вокальна творчість видатного українського композитора ХХ століття Віктора Степановича Косенка є висвітленням ліричних музично-поетичних рис його художнього світу. Для автора – це сфера невпинних пошуків нових засобів музичного висловлювання й водночас – ґрунтовна база для опанування традицій минувшини та сучасних творчих досягнень. Саме тому романси займають важливе місце в творчому доробку композитора. Романсова лірика домінувала у його творчості до кінця 1920-х років, але й досі романси В. Косенка не втратили актуальності. Музика доповнює досвід сучасного слухача чисельними алюзіями романтичної доби. Вона іноді нагадує стильові сплави елементів музичної мови композиторів минулого – С. Рахманінова, П. Чайковського, О. Скрябіна, вражає палітрою гармонічних фарб пізнього романтизму, імпресіонізму, що проявляє напрями музично-естетичних уподобань композитора, особливо – у гармонії. Саме цей важливий аспект залишається найменш вивченим у музикознавстві, тому дослідження гармонічних явищ у камерно-вокальній ліриці В. Косенка має всі ознаки актуальності.