Короткий опис(реферат):
Досліджено мистецтвознавчі основи камерного співу як виду вокального виконавства. Виявлено його специфіку, стильові та жанрові ознаки, спільне та відмінне з оперним співом. Охарактеризовано освітнє значення камерного співу у фаховій підготовці студентів-вокалістів у закладах вищої музичної освіти. Визначено його навчальну, виховну та розвивальну функції в системі занять з дисциплін камерно-вокального циклу та виконавської практики. Охарактеризовано камерний спів як: мистецький і соціокультурний феномен, який інтегрує різні жанри, стилі й форми вокального виконавства; предмет навчальної та концертно-виконавської діяльності студента, що потребує залучення інтелектуальних, духовних і творчих сил в опануванні вокального репертуару; засіб розвитку музичних здібностей, виконавської майстерності, творчого потенціалу та сценічної культури студента-вокаліста; мету і результат професійного розвитку та самовдосконалення майбутнього співака. Окреслено основні напрями професійного розвитку студентів засобами камерного співу: 1) вокально-технічний (розвиток співацького дихання, розширення робочого діапазону, формування рухливості голосу, покращення його тембрових якостей, удосконалення навичок кантиленного співу тощо); 2) інтелектуальний (розвиток загальної музичної ерудиції та професійного мислення студента, формування здатності до музично-теоретичного й виконавського аналізу вокального твору, уміння визначити ефективні методи роботи над вокальним репертуаром); 3) художньо-творчий (розвиток творчої уяви й образного мислення, емоційної, духовної та естетичної сфер вокальної творчості, необхідних для втілення художнього образу твору й задуму композитора, а також формування творчого іміджу майбутнього співака); 4) сценічно-діяльнісний (реалізація в концертно-виконавській практиці набутого у вокальних класах досвіду, формування у студента-вокаліста навичок творчої комунікації, позитивних емоційнопсихологічних якостей, сценічної майстерності й артистизму).