Abstract:
Розглянуто особливості міфопоетичної семантики сонатної творчості В.Косенка на прикладі Третьої сонати h-moll ор. 15 для фортепіано, Сонати для скрипки і фортепіано amoll ор. 18, фортепіанного циклу «11 етюдів у формі старовинного танцю» ор. 19 та виявлено їхній семантичний концепт. Визначено кульмінаційне значення житомирського періоду в царині камерно-інструментальної творчості як індивідуальної інтонаційнозвукообразної моделі. Виявлено особливості стильового мислення митця у створенні авторського звукового універсуму як етичного тексту культури, причетного до універсальних кодів буття. З’ясовано особливості модифікації сонатної ідеї в одночастинному і двочастинному сонатних циклах кінця 1920-х років — Третьої сонати hmoll ор. 15 для фортепіано, Сонати для скрипки і фортепіано a-moll ор. 18 — через осмислення вписаності архаїчних культурних текстів в контекст модерного смислетворення В. Косенка. Зазначено, що сонатна ідея розкривається як чергування тематичних комплексів, які відповідають контрастно-складеному типу циклічних форм. Окреслено риси неконфліктної сонатної драматургії, такі як, стадіальність і відкритість. Визначена її часопросторова модель. Виявлено семантичні моделі функціонування в межах сонати міфоритуального циклічного простору, а також структурного інваріанта сонати в несонатних жанрових формах. Фортепіанний цикл «11 етюдів у формі старовинного танцю» ор. 19 розглянуто як кульмінацію інструментального мислення В.Косенка, де синтезувалися інтонаційні, драматургічні, семантичні лексеми. Акцентовано увагу на втіленні сонатної ідеї в контексті неоромантично-екзистенційної рефлексії і необарокових маркерів нескінченності. Охарактеризовано катарсичні сенси драматургічної ідеї циклічних форм і проаналізовано перетворення дзвоновості у розкритті катарсичної ідеї творчості та осмисленні семантики дзвону-набату концептом смислетворення. Осмислено камерноінструментальні твори В. Косенка як втілення міфологічного механізму народження нового тексту світу.
