Abstract:
Розглянуто феномен створення опери Антіна Рудницького «Анна Ярославна — королева Франції» на підґрунті історіографічних та іконографічних джерел, її мистецьких реалізацій в американському та українському форматах. Окреслено актуальність та необхідність звернення до історичної національної тематики загалом та означеної опери зокрема в соціокультурних реаліях сьогодення. З’ясовано роль і місце української діаспори у збережені національної ідентифікації культури і мистецтва в умовах перебування у різних країнах світу. Закцентовано увагу на повернення до скарбниці вітчизняної музичної культури невиправдано забутих імен і творів українських митців-емігрантів, одним із яскравих їх представників по праву вважається американський композитор галичанського походження Антін Рудницький. Проаналізовано й систематизовано літературне підґрунтя статті з особливостей історичного, соціокультурного розвитку Київської Русі і Франції кінця раннього середньовіччя; передумов створення опери з окресленням головних сюжетних ліній у розвитку її драматургії; спогадів, відгуків та рецензій на її вирішення в американському та українському форматах. Виявлено відмінності умов життєдіяльності, способу існування Київської Русі та Франції означеної доби, особливості їх тогочасної культури, побуту, традицій. Звернено увагу на обрання результативного вектору діяльності Ярослава Мудрого в політиці, дипломатії, міждержавних родинних зв’язках з провідними королівськими дворами Європи, що сприяло найвищому розвитку тогочасної Київської Русі, зміцненню княжої світської влади. Виявлено скромне становище середньовічної роздробленої Франції в геополітичному розвитку Європи з підпорядкуванням світської королівської влади Папі Римському. Визначено мотивацію звернення Антіна Рудницького до історичної тематики та передумови написання опери «Анна Ярославна — королева Франції» як «сердечної сповіді» Маестро-емігранта. Проаналізовано дві сюжетні лінії в оперній драматургії — соціально-історичну та побутово-психологічну з аргументацією їх концептуального вирішення. З’ясовано причини концертно-сценічного формату втілення опери силами української діаспори в Америці, неможливості її подальшого сценічного життя в країні. Досліджено концептуальне вирішення твору в Національній опері України у сценічному форматі, причини недоліків його мізансценічної розробки в зв’язку з помилками в режисерському аналізі і творчому задумі вистави. Доведено необхідність ґрунтовного підходу до трактування історичних опер національного тематизму із застосуванням масштабних монументальних масових сцен. Спрогнозовано перспективи подальших наукових досліджень означеної тематики в умовах сучасних можливостей музичного театру, досягнень режисерської оперної практики.
