Короткий опис(реферат):
Розглянуто хорову творчість Ю. Іщенка в контексті культуротворчих процесів української композиторської творчості другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Запропоновано предметно-змістовні рівні дослідження індивідуально-авторського креативного діалогу композитора з традиціями української та європейської музичної культури. З’ясовано, що хорові твори Ю. Іщенка побудовані за традиційними принципами, але при тому несуть в собі нові ідеї та смисли. Описано діалогічну природу креативної свідомості композитора як творчої особистості, котра існує в культурному просторі сучасності. Здійснено спробу визначити стильову специфіку хорової творчості Ю. Іщенка як таку, що актуалізує її репрезентативність в аспекті функціонування культурної традиції у просторі мистецької практики. Обґрунтовано органічний зв’язок творчої практики видатного представника української композиторської школи із структурними рівнями традиції як спеціальної форми культури. Встановлено, що хорова творчість Ю. Іщенка демонструє нове бачення, розуміння та індивідуально-творче відтворення культурної традиції як фундаментальної засади композиторської практики. Зазначено, що традиція виступає в якості головного «регулятору» динамічного співвідношення «старого» і «нового» в музичній культурі. Простежено принципи взаємодії динамічного (індивідуальнофункціонально-креативного) й статичного (обʼєктивно-змістовного) комплексів культурної традиції у просторі музичної творчості. Доведено, що хорові твори Ю. Іщенка виступають тим жанрово-стильовим «ядром» творчого досвіду композитора, у якому були актуалізовані генетичні звʼязки музичного мистецтва ХХ століття з традиціями європейської та української культури. Персоніфіковано неофольклорну та неоромантичну стилістику хорових опусів українського композитора, а також їх музично-стильову орієнтацію на естетику «нової сакральності».
