Іберійська музична традиція в дзеркалі іспанської віолончельної музики першої половини XX століття (на прикладі мініатюри «Requiebros» Гаспара Кассадо)

Abstract

Метою дослідження є вивчення характеру запозичення елементів іспанського традиційного музичного мистецтва в творах композиторіввіолончелістів як ключового чинника формування музичної мови авторського твору. В роботі визначено основні традиційні жанри й стилі іспанської музики, які вплинули на розвиток професійної європейської музики; вивчено концепцію іспанського renacimiento, окреслену в теоретичних працях музикознавців (Ф. Педрель та його учні); досліджено присутність національного жанрового стилю в інструментальних творах іспанських композиторів, визначивши культурний контекст, в якому вони створювалися; з’ясовано вплив елементів народної вокальної та інструментальної іспанської музики на формування музичної мови віолончелістів - композиторів; проаналізовано мелодичні, ладо-гармонічні, фактурні, тембральні, динамічні, ритмічні та інструментально-виконавські особливості обраної для прикладу композиції для солюючої віолончелі Г. Кассадо; з’ясовано значення творів для віолончелі Пабло Казальса та Гаспара Кассадо в контексті формування академічного віолончельного репертуару. У результаті проведеного дослідження каталонського вектора в інструментальній музиці Іспанії кінця ХІХ – початку ХХ століття було встановлено, що процес формування національної музичної ідентичності відбувався в умовах глибоких соціокультурних трансформацій та активного пошуку власного художнього обличчя. Рух Ренасім’єнто став ключовим чинником культурного відродження, сприяв актуалізації фольклорних традицій і утвердженню каталонської ідентичності як важливої складової загальноіспанського мистецького процесу. Доведено, що становлення іспанської національної композиторської школи безпосередньо пов’язане з діяльністю Феліпе Педреля, який сформулював концепцію синтезу народної музики, історичної поліфонічної спадщини та сучасних європейських композиційних технік. Його ідеї отримали яскраве втілення у творчості Ісаака Альбеніса, Енріке Гранадоса та Мануеля де Фальї, які, кожен по-своєму, інтегрували фольклорні елементи у професійну музичну мову, забезпечивши вихід іспанської музики на міжнародний рівень.