Розглянуто проблему усвідомленого уявного проєктування художніх образів вокалістом під час роботи над музичними творами в аспекті взаємодії складників його самоконтролю. З’ясовано, що художні образи вокаліста це цілісне динамічне, а не статичне утворення в його уяві з «забарвлених» асоціативно-художнім змістом конструктів музичних образів. Проаналізовано музичні образи, як цілісні уявні утворення нижчого порядку, які відображають трансформацію вокалістом нотного тексту в узагальнену звукову форму музичного твору з урахуванням індивідуальної емоційної реакції на її палітру звучання. Встановлено, що динамічна змінність асоціативно-художнього змісту кожного конструкту художніх образів в різних умовах прилюдної інтерпретації музичного твору щоразу викликає іншу (нову) емоційну реакцію слухачів на сприйняту інформацію. Висвітлено психологічні механізми усвідомленого проєктування їх більш удосконаленої функціональної моделі, яка здійснюється завдяки доповненню та когнітивній трансформації сприйнятої інформації на основі репрезентації асоціативних семантичних понять, відокремлених від реально сприйнятих ознак. Доведено, що: уявні художні образи вокаліста виступають джерелом нескінченного розвитку його виконавської майстерності; успішність проєктування вокалістом означеного виконавського феномену залежить від чіткості визначення конструктів художніх образів та їх уявних взірців; конструкти художніх образів вокаліста віддзеркалюють як вихідні, так і похідні показники, де перші відображають просторо-часову структуру й модально-інтенсивні ознаки, а другі — предметність, цілісність та узагальненість; взірцеві уявні конструкти означеного феномену також характеризуються вихідними та похідними показниками, але перші окрім просторово-часової структури віддзеркалюють змінність модально-інтенсивних ознак, а другі — нестійкість, фрагментарність та узагальненість їх ознак; проєктування художніх образів вокалістом розпочинається з визначення їх конструктів, які підлягають усвідомленій саморегуляції у процесі роботи над музичними творами.
The study examines the conscious process of the imaginary construction of artistic images by the vocalist during engagement with musical works, focusing on the interplay of the components of his self-monitoring. It has been established that a vocalist’s artistic images are holistic and dynamic mental formations rather than static constructs, consisting of musical-image elements enriched with associative and expressive content. These musical images are conceptualized as cohesive, lowerorder mental formations that reflect the vocalist’s transformation of the notated score into a generalized sonic representation of the work, incorporating the individual emotional response to the timbral and expressive palette of the music. It has been established that the dynamic variability of the associative and artistic content of each construct of artistic images under different conditions of public musical performance elicits a distinct (new) emotional response from the audience to the perceived information each time. The psychological mechanisms underlying the conscious construction of a more refined functional model of these images are elucidated, which occurs through the supplementation and cognitive transformation of the perceived information based on the representation of associative semantic concepts, abstracted from the directly perceived sensory features. It has been demonstrated that a vocalist’s imaginary artistic images serve as a source for the continuous development of his performance mastery. The success of constructing this performance phenomenon depends on the clarity of defining the constructs of artistic images and their mental prototypes. The constructs of a vocalist’s artistic images reflect both primary and derived indicators: the primary indicators represent spatiotemporal structure and modal-intensity features, while the derived indicators capture objectivity, integrity, and generalization. Similarly, the prototypical mental constructs of this phenomenon are characterized by primary and derived indicators; the primary indicators, in addition to spatiotemporal structure, reflect the variability of modal-intensity features, whereas the derived indicators reveal instability, fragmentation, and generalization of their attributes. The process of constructing artistic images by the vocalist begins with defining these constructs, which are subject to conscious self-regulation during work on musical material.
