Досліджено культурні, естетичні та соціальні виміри інтеграції технологій штучного інтелекту у сучасний український музичний ландшафт. Проаналізовано теоретикометодологічні підходи до осмислення взаємодії людської та алгоритмічної творчості. Розглянуто емпіричні кейси, що формують нові моделі музичного виробництва та рецепції. Вивчено динаміку впливу генеративних технологій на музичну культуру України. Визначено ключові форми застосування ШІ — від педагогічних практик і аналітичних інструментів до індустріальних сервісів та незалежних AI-музичних проєктів. Доведено, що штучний інтелект виступає не лише технічною інновацією, а й повноцінним культурним агентом, здатним змінювати уявлення про творчість, авторство, стиль та естетичну цінність музичного твору. Здійснено аналіз реальних українських кейсів (включно з діяльністю стартапу Harmix, поширенням AI-треків на стрімінгових платформах та експериментами незалежних артисті). Обґрунтовано тезу про асиметричність проникнення ШІ в різні сегменти музичної культури — активну індустріальну інтеграцію та водночас обмежену присутність у сфері академічної музики. Розглянуто культурні наслідки цих процесів: трансформацію професійної ідентичності музикантів, появу гібридних моделей співтворчості «людина–алгоритм», зміну слухацьких практик у бік персоналізованих алгоритмічних сценаріїв та зростання ролі автоматизованих рекомендаційних систем у формуванні музичних смаків. Показано, що розвиток ШІ актуалізує питання етики, авторського права, прозорості тренувальних даних і культурної відповідальності у цифровому середовищі. Проаналізовано українські й міжнародні дослідження генеративної музики, що демонструють потенціал нейромереж у моделюванні складних композиційних структур. Окреслено можливості їхнього подальшого використання у вітчизняній освіті, творчості та культурній політиці.
This article examines the cultural, aesthetic, and social dimensions of the integration of artificial intelligence (AI) technologies into the contemporary Ukrainian musical landscape. The study analyzes theoretical and methodological approaches to interpreting the interaction between human and algorithmic creativity and explores empirical cases that contribute to the emergence of new models of music production and reception. Particular attention is paid to the dynamics of generative technologies and their influence on Ukraine’s musical culture. The research identifies key areas of AI application, including pedagogical practices, analytical tools, industrial services, and independent AI-based music projects. It is argued that artificial intelligence functions not only as a technological innovation but also as a cultural agent capable of reshaping concepts of creativity, authorship, stylistic originality, and aesthetic value. The analysis draws on contemporary Ukrainian cases, such as the activities of the Harmix startup, the circulation of AI-generated music on streaming platforms, and experimental practices of independent artists. The study reveals an asymmetrical integration of AI across different musical domains, characterized by its active adoption within the music industry and its limited presence in academic music. The cultural consequences of these processes are examined, including the transformation of musicians’ professional identity, the emergence of hybrid “human–algorithm” co-creation models, shifts in listening practices toward personalized algorithmic scenarios, and the growing role of automated recommendation systems in shaping musical tastes. It is shown that the development of artificial intelligence raises issues of ethics, copyright, transparency of training data, and cultural responsibility in the digital environment. Ukrainian and international studies of generative music are analyzed, demonstrating the potential of neural networks to model complex compositional structures. The possibilities for their further application in national education, creative practice, and cultural policy are outlined.
