Осмислено трансформаційні процеси у сучасній оперній режисурі на прикладі реалізації творчого проєкту А. Рудницького «Анна Ярославна — королева Франції». Зосереджено увагу на пошуку нової моделі втілення історичного матеріалу, що поєднує канонічні традиції з інноваційними сценічними технологіями. Проаналізовано міждисциплінарні колаборації митців різних напрямів — від сценографів і хореографів до медіа-артистів і саунд-дизайнерів із розширенням виразних можливостей оперної вистави, її перетворення на багатовимірний художній простір. Окреслено проблему відмови від ілюстративності та лінійного відтворення історичних подій на користь символічного й метафоричного прочитання. Запропонована стратегія синергії поєднання громадянського пафосу національної традиції з психологічною глибиною індивідуального досвіду, формування сценічних засобів художньої виразності, їх актуалізація для сучасної глобалізованої аудиторії. Використано технологію «кінетичної метафори державотворення» із візуалізацією переходу від хаосу до впорядкованості через динамічну трансформацію сценографії, пластики та світла. Доведено, що інтеграція сценографії, медіа-арту, сучасного танцю та саунд-дизайну дозволяє створювати багатовимірні художні світи, де кожен елемент є самостійним драматургічним компонентом, що збагачує виставу новими смислами та робить її резонансною до викликів XXI століття. З’ясовано, що при роботі з національним історичним наративом викристалізувалися два основні вектори режисерського пошуку: героїко-мобілізаційний з використанням класичних сюжетів з алюзіями до сьогоденної суспільної консолідації та екзистенційно-рефлексивний з перспективною синергетичною моделлю зі створенням складних, багатовимірних образів на підґрунті метафоричної, а не буквальної візуальної мови. Застосовано переосмислену синергетичну модель, у дослідженні опери «Анна Ярославна — королева Франції», де через технологію «кінетичної метафори державотворення» візуалізовано фундаментальний перехід від хаосу до порядку, що досягається динамічною трансформацією всіх елементів сцени: від фрагментованої сценографії до монолітної, від хаотичної пластики до ритуалізованої та від темряви до архітектури світла. Перетворено таким чином виставу не просто на історичну розповідь, а на потужну позачасову притчу про основи цивілізації та державності. Спрогнозовано перспективність синергетичної моделі для розвитку української опери як забезпечення суспільної консолідації, так і глибокого екзистенційного осмислення історичних сюжетів, збереження при цьому їхньої художньої цілісності та сучасної актуальності.
The study reflects on the transformational processes in contemporary opera directing, using the creative project of A. Rudnytskyi "Anna Yaroslavna — Queen of France" as an example. Attention is focused on the search for a new model of realizing historical material, which combines canonical traditions with innovative stage technologies. Interdisciplinary collaborations of artists from various fields — from scenographers and choreographers to media artists and sound designers — are analyzed, emphasizing the expansion of expressive possibilities of the opera performance and its transformation into a multidimensional artistic space. The issue of rejecting illustrative and linear reproduction of historical events in favor of symbolic and metaphorical interpretation is outlined. A strategy is proposed for the synergy of combining the civic pathos of national tradition with the psychological depth of individual experience, forming means of artistic expressiveness, and actualizing them for a contemporary global audience. The technology of the "kinetic metaphor of state-building" is employed, visualizing the transition from chaos to order through dynamic transformation of scenography, movement, and lighting. It is demonstrated that the integration of scenography, media art, contemporary dance, and sound design allows the creation of multidimensional artistic worlds, where each element acts as an independent dramaturgical component, enriching the performance with new meanings and making it resonant with the challenges of the 21st century. It is determined that in working with a national historical narrative, two main vectors of directorial exploration crystallized: a heroic-mobilizing vector, using classical plots with allusions to contemporary social consolidation, and an existential-reflexive vector, with a prospective synergistic model creating complex, multidimensional images based on metaphorical rather than literal visual language. A rethought synergistic model is applied in the study of the opera "Anna Yaroslavna — Queen of France", where, through the technology of the "kinetic metaphor of statebuilding", a fundamental transition from chaos to order is visualized, achieved through dynamic transformation of all stage elements: from fragmented scenography to monolithic, from chaotic movement to ritualized, and from darkness to an architecture of light. Thus, the performance is transformed not simply into a historical narrative, but into a powerful timeless parable about the foundations of civilization and statehood. The potential of the synergistic model for the development of Ukrainian opera is forecasted, ensuring both social consolidation and deep existential comprehension of historical plots, while preserving their artistic integrity and contemporary relevance
