Розглянуто саморегуляцію музично-виконавської діяльності вокаліста з позицій досягнень сучасної науки. Обґрунтовано доцільність дослідження змісту та структури означеного феномену науковцями з мистецтвознавства, адже тільки застосування мистецтвознавчого інструментарію надає змогу виявити механізми управління індивідуальною фізіологією голосового апарату вокаліста у процесі музично-виконавської діяльності. З’ясовано, що емоціогенність умов концертно-сценічної діяльності вокаліста залежить як від власної оцінки їх значущості, так і від особистісного його ставлення до стресорів, які створюють такі умови. Описано дві алгоритмічні форми реакції психофізіологічної сфери вокаліста на дію стресорів у процесі музично-виконавської діяльності. Наголошено на тому, що застосування першої форми забезпечує активізацію емоційної реакції вокаліста на сприйняті сигнали дії стресорів, а застосування другої — мобілізує його внутрішні ресурси для створення такого потенційного стану, який розкриває психологічні механізми протидії стресовим умовам. Визначено технологію розмежування всіх вокалістів на групи, відповідно до зовнішнього відображення впливу стресорів на їх концертно-сценічне самопочуття, тобто на «вокалістів-репресорів», які подавляють у собі важкі переживання стресорів та на «вокалістів-приховувачів», які усвідомлено ігнорують їх вплив на перебіг музично-виконавської діяльності. Доведено, що «вокалісти-приховувачі», як правило, демонструють вищу продуктивність діяльності під час прилюдної інтерпретації вокальних творів, аніж «вокалісти-репресори». Виявлено провідні фактори впливу на саморегуляцію музично-виконавської діяльності вокаліста. Здійснено аналіз емоцій вокаліста, які спонукають його до активності, що характеризується як «диктатура концертносценічної поведінки». Досліджено внутрішню єдність емоцій вокаліста та специфіку їх самооцінювання, яка відображається в суті цих понять, а саме: в емоціях вона відбивається у формі суб’єктивних переживань, а в самооцінці — у формі сигналу, який окреслюється відповідним знаком (позитивним або негативним) ще до усвідомленого (логічного) або неусвідомленого (емоційного) надання оцінки якості атрибутів контролю
The self-regulation of a vocalist's musical and performing activity is considered from the standpoint of the achievements of modern science. The expediency of studying the content and structure of the phenomenon by art historians is substantiated, since only the use of art historical tools makes it possible to identify mechanisms for controlling the individual physiology of the vocalist's vocal apparatus in the process of musical and performing activity. It was found that the emotionality of the conditions of a vocalist's concert and stage activity depends both on his own assessment of their significance and on his personal attitude to the stressors that create such conditions. Two algorithmic forms of the reaction of the vocalist's psychophysiological sphere to the action of stressors in the process of musical and performing activity are described. It is emphasized that the use of the first form ensures the activation of the vocalist's emotional reaction to the perceived signals of stressors, and the use of the second one mobilizes his internal resources to create such a potential state that reveals psychological mechanisms for counteracting stressful conditions. A technology has been defined for dividing all vocalists into groups, according to the external reflection of the impact of stressors on their concert and stage well-being, that is, into "repressor vocalists" who suppress the difficult experiences of stressors and "concealer vocalists" who consciously ignore their impact on the course of musical and performing activities. It has been proven that "concealer vocalists" usually demonstrate higher performance during public interpretation of vocal works than "repressor vocalists". Leading factors influencing the self-regulation of a vocalist’s musical and performing activity have been identified. An analysis of the vocalist's emotions, which encourage him to activity, characterized as the "dictatorship of concert and stage behavior", was carried out. The internal unity of the vocalist's emotions and the specificity of their self-assessment, which is reflected in the essence of these concepts, have been studied, namely: in emotions it is reflected in the form of subjective experiences, and in self-assessment — in the form of a signal, which is outlined by the corresponding sign (positive or negative) even before the conscious (logical) or unconscious (emotional) assessment of the quality of control attributes
