Досліджено особливості функціонування бандурного тріо як однієї з форм камерного ансамблевого виконавства в сучасному мистецькому просторі України. Виявлено історичні передумови формування тріо бандуристів у системі академічної освіти. Підкреслено, що бандурне тріо є складовою багаторівневої мистецької освіти (від початкових спеціалізованих музичних шкіл до вищих навчальних закладів), проте його подальша інтеграція у культурному просторі України лишається недостатньо усталеною. Проаналізовано діяльність провідних колективів, які представляють малі форми ансамблевого виконавства на бандурі в Україні. Наголошено, що більшість тріо представлені у структурах філармоній, навчальних закладів, будинків культури, різнотипних державних інституцій та є незалежними творчими об’єднаннями. Звернено увагу на ключові етапи становлення аналізованих колективів, склад, організаційну структуру, рівень професійної підготовки учасників, особливості концертної діяльності та репертуару. Констатовано, що проблематика функціонування тріо бандуристів є багатовимірною й охоплює як мистецько-організаційні, так і соціальнокультурні аспекти. Окреслено виклики, з якими стикаються ансамблі, зокрема нестача постійної інституційної підтримки, невідповідність між змістом мистецької освіти та реальними умовами професійної реалізації, проблема репертуарного забезпечення, інформаційний вакуум, пошук нових форматів існування. Відзначено тенденцію до варіативності складів існуючих колективів, що свідчить про живий розвиток камерного бандурного виконавства та його адаптивність до умов сьогодення і запитів концертного середовища. Доведено, що сучасні колективи демонструють більшу стильову та організаційну гнучкість, поєднуючи академічну традицію з інноваційними авторськими пошуками. Акцентовано увагу на значущості камерної ансамблевої творчості як чинника збереження національної музичної традиції та розвитку сучасного бандурного виконавства.
The study examines the peculiarities of the bandura trio as a form of chamber ensemble performance in the contemporary artistic space of Ukraine. Historical prerequisites for the formation of bandura trios within the system of academic education have been identified. It is emphasized that the bandura trio is an integral component of multi-level artistic education (from specialized primary music schools to higher education institutions); however, its further integration into Ukraine’s cultural space remains insufficiently established. The activities of leading ensembles representing small forms of bandura ensemble performance in Ukraine have been analyzed. It is noted that most trios are part of philharmonic structures, educational institutions, cultural centers, various state institutions, or exist as independent creative associations. Attention is drawn to the key stages in the development of these ensembles, their composition, organizational structure, the level of professional training of participants, characteristics of concert activity, and repertoire. It is stated that the issues surrounding the functioning of bandura trios are multidimensional and encompass both artisticorganizational and socio-cultural aspects. The challenges faced by these ensembles are outlined, including the lack of constant institutional support, a discrepancy between the content of artistic education and actual conditions for professional realization, repertoire limitations, information gaps, and the search for new forms of existence. A tendency toward variability in the composition of existing ensembles is noted, reflecting the dynamic development of chamber bandura performance and its adaptability to contemporary conditions and concert demands. It is demonstrated that modern ensembles exhibit greater stylistic and organizational flexibility, combining academic tradition with innovative authorial explorations. Particular attention is drawn to the importance of chamber ensemble creativity as a factor in preserving national musical traditions and developing contemporary bandura performance.
