Розглянуто естрадне хвилювання піаніста у концертно-сценічній діяльності з позицій мистецтвознавства. Обґрунтовано доцільність дослідження сутності означеного феномену науковцями саме цієї галузі, адже тільки вони володіють інструментарієм його вивчення завдяки поглибленому розумінню: психологічної реакції піаніста на дію стресорів, які викликають у нього естрадне хвилювання; фізіологічної реакції виконавського апарату піаніста на дію емоціогенних умов його концертно-сценічної діяльності; когнітивних процесів, задіяних у проєктуванні художніх образів музичних творів в уяві піаніста; специфіки перевтілення піаніста під час концертно-сценічної діяльності у спроєктовані уявні художні образи музичних творів; логіки побудови мелодико-ритмічних ліній музичних творів з метою «занурення» піаніста в означений процес як одного з провідних методів уникнення появи негативних видів естрадного хвилювання тощо. Здійснено порівняльний аналіз функціонального впливу різних видів естрадного хвилювання піаніста («хвилюванняпіднесення», «хвилювання в образі», «хвилювання-паніка» та «хвилювання-апатія») на процес його концертно-сценічної діяльності. З’ясовано, що перших два види естрадного хвилювання стимулюють піаніста до віднайдення нових рис у варіантах інтерпретації музичних творів, які він може «відчути» тільки на естраді завдяки синергійній взаємодії зі слухачами/глядачами, а останні два види — виступають «руйнівниками» злагодженості перебігу когнітивних процесів, які забезпечують безпомилкове відтворення засвоєного матеріалу та безупинну реалізацію виконавських навичок, навіть за умови якісної підготовки до концертно-сценічного виступу. Описано основні чинники створення емоціогенних умов у концертно-сценічній діяльності піаніста, інтенсивність дії яких надають змогу ототожнювати означений вид діяльності з психологічним стресом — інформаційним та емоційним. Доведено, що надмірне естрадне хвилювання будь-якого негативного виду у піаніста «блокує» механізми управління власною сценічною поведінкою.
The pianist's stage excitement in concert and stage activities is considered from the standpoint of art history. The expediency of studying the essence of this phenomenon by scientists in this particular field is justified, since only they possess the tools to study it thanks to their in-depth understanding of: the pianist's psychological reaction to stressors that cause stage excitement; the physiological reaction of the pianist's performing apparatus to the effect of the emotional conditions of his concert and stage activities; cognitive processes involved in designing artistic images of musical works in the pianist's imagination; the specifics of the pianist's transformation during concert and stage activities into projected, explicit artistic images of musical works; the logic of constructing melodic and rhythmic lines of musical works with the aim of "immersing" the pianist in the process as one of the leading methods of avoiding the appearance of negative types of stage excitement, etc. A comparative analysis of the functional impact of various types of stage excitement experienced by pianists ("excitement-elation", "excitement in image", "excitementpanic" and "excitement-apathy") on the process of their concert and stage activities was conducted. It has been established that the first two types of stage excitement stimulate pianist to discover new features in the interpretation of musical works, which he can "feel" only on stage thanks to synergistic interaction with listeners/spectators, while the last two types act as "destroyers" of the harmony of cognitive processes, which ensure the unerring reproduction of the learned material and the continuous implementation of performing abillities, even with high-quality preparation for a concert and stage performance. The main factors of creating emotional conditions in the concert and stage activities of a pianist are described, the intensity of which makes it possible to identify the specified type of activity with psychological stress — informational and emotional. It has been proven that excessive stage excitement of any negative kind in a pianist "blocks" the mechanisms of controlling one's own stage behaviour.
