Диригент-особистість: вектори творчої реалізації у професійній діяльності

Abstract

Поняття «творча особистість» по праву можна вважати одним із найдискусійніших у галузі мистецтва. У ньому поєднується термін з галузі знань психології особистості та уявлення про специфіку мистецько- професійного розвитку людини. Проте основні види характерних якостей, які властиві сформованій особистості в сфері музичного мистецтва, а саме диригентської професії, уже давно не є секретом. Прикладами «диригентів- особистостей» є постаті Леонарда Бернстайна, Густава Дудамеля, Володимира Кожухаря, Романа Кофмана, Саймона Реттла, Ділявера Османова, Івана Чередніченка тощо. Усі вони є відомими диригентами-практиками, які завдяки особистісним якостям та професіоналізму сформували власний диригентський стиль. Наявність характерних особистісних якостей є визначальною складовою для опанування диригентського фаху. Той, хто прагне опанувати професію диригента, повинен постійно працювати над удосконаленням як зовнішніх навичок, так і внутрішніх якостей. Саме розвиток цих рис закладає фундамент індивідуального диригентського стилю. Мета наукового обґрунтування творчого проекту: встановити взаємозв’язок між фаховістю диригента та набуттям необхідних особистісних якостей; дослідити можливі перешкоди, які можуть виникати у диригента і впливають на якість робочого процесу; проаналізувати специфіку роботи диригента в різних колективах та в різних цільових середовищах; виокремити та розкрити сутність векторів диригентської діяльності, зокрема диригента-інтерпретатора, диригента-педагога, диригента-лектора, диригента-інструменталіста, диригента- композитора та диригента-організатора тощо.

Диригент-інтерпретатор як ключовий вектор диригентської професії розкривається через творчі пошуки, спрямовані на втілення композиторського задуму. Спираючись на образно-метафоричне мислення — з використанням символів і життєвих аналогій — диригент вибудовує комунікацію, що вербально й музично передає внутрішні смисли твору музикантам оркестру, а під час концертного виконання — слухачам. Диригент-педагог має свою реалізацію в педагогічній діяльності. Диригент-педагог, перш за все, вміє навчити, тобто передати знання іншим. Цією здібністю володіють далеко не всі диригенти, адже вона потребує чималого часу, індивідуального підходу до кожного з учнів та бажання ділитися своїм колосальним досвідом. Це дуже часто жертовна робота, яка потребує вміння не ставити себе на перше місце. Диригент-лектор (на прикладі Леонарда Бернстайна). Цей вектор реалізації диригентської діяльності полягає в просвітницький діяльності. На лекціях диригент ділиться та показує одразу на практиці низку прийомів, як працювати в оркестрі та вирішувати ті чи інші проблеми. Диригент-лектор — це, частіше за все, фахівець з досвідом, який має багаж знань для передачі іншим менш досвідченим диригентам. Диригент-інструменталіст представляє собою доволі рідкісне поєднання виконання сольних творів як музикант-інструменталіст та диригування оркестром. В контексті диригентської професії розглядається як феномен та вимагає детального вивчення. Диригент-композитор ⸺ окремий вектор, що є складовим в історії диригування. Дуже часто талант створювати щось нове приходить і до диригента. Диригент-композитор поєднує ролі художнього творця та виконавця. З одного боку, композитор формулює художню ідею твору, створюючи його структуру, гармонію та тембр, залишаючи всі необхідні вказівки в музичному тексті. З іншого боку, диригент втілює цю ідею в життя, використовуючи мову жестів та знаків для керування ансамблем, відтворюючи композиційний задум з урахуванням специфічних можливостей ансамблю та акустики простору. Таке поєднання дозволяє артисту-співтворцю зрозуміти внутрішні механізми

музичної форми та покращити роботу репетиції: диригування розвиває слух та вміння аналізувати партії виконавців, а досвід композитора сприяє точності інтерпретації та глибокому прочитанню партитури. Диригент-організатор. Організаторські здібності та навички, лідерські якості, що мають значний вплив на якість під час робочого процесу. Самоорганізація та чітка побудова творчого процесу, безпосередньо, впливають на генерацію нових ідей їхню реалізацію. Диригент виконує роль не тільки виконавця-інтерпретатора, а ще виступає як креативний керівник, що направляє свої творчі зусилля на розвиток колективу, створюючи нові проекти, мистецькі заходи та музичні фестивалі, які направлені на розвиток сучасної музичної молоді. Також, диригент може бути ідейним натхненником композиторів, стимулюючи їх написати нові твори. Диригент музичного театру. Один із багатофункціональних векторів диригентської діяльності, що направлена на максимально якісну реалізацію виконання вистав солістами-вокалістами, хором, балетом та оркестром. В цьому випадку вся увага диригента направлена на допомогу в цій реалізації та розкриття творчого потенціалу солістів-вокалістів. Організація творчого процесу в музичному театрі є однією з головних складових для продуктивного виконання вистави. Цей вектор є багатозадачним ⸺ в цьому і є його основна відмінність від інших видів діяльності диригента. Специфіка роботи диригента в комерційних проектах «популярної музики» (на прикладі співраці з відомими «поп-зірками»). В цьому пункті буде розглянуто особливості роботи диригента на «естраді». Його роль, специфіка взаємодії з поп-музикантами та які можуть виникнути ситуації під час робочого процесу ⸺ це головні направлення творчого процесу в цьому векторі діяльності. Диригент духового оркестру за своїми характеристиками нічим не відрізняється від диригента симфонічного оркестру. Але диригент, з духовим оркестром, використовуючи велику палітру тембрів колективу та фахові навички роботи з таким складом оркестру, може досягти високо-якісного результату. В цьому підрозділі буде розглянуто особливості та специфіку роботи диригента з цим типом оркестру.

Наукова новизна дослідження полягає у наступному: - здійснено комплексний аналіз постаті диригента у єдності необхідних для його роботи особистісних рис і професійних компетенцій; - розглянуто вектори його діяльності — семантичні маркери, що репрезентують різні аспекти диригентської практики; - запропоновано використання в якості термінів складних іменників, які вказують на неподільність власне диригування та інших векторів діяльності у творчій реалізації диригента-особистості (диригент-педагог, диригент- композитор та ін.). - проаналізовано взаємодію та інтеграцію цих векторів в межах єдиної професійної ідентичності диригента, що є умовою формування цілісної моделі його творчої, комунікативної та управлінської поведінки. Опрацювані питання диригентської майстерності в даному науковому обґрунтуванні можуть стати «практичною методичкою» для майбутніх поколінь диригентів, що навчаються цьому фаху.