Abstract:
Метою статті є поглиблення виконавського розуміння унікальності вокального циклу «Галицькі пісні» (ор. 14) Левка Ревуцького в середовищі музикантів-виконавців, викладачів і здобувачів-піаністів класів концертмейстерської підготовки, а також у класах сольного співу. Методи дослідження. Використано методи аналізу нотних текстів різних за часом видань, результатів досліджень проблеми ХХ та ХХІ століть, методи аналогій та узагальнень, а також синтезу досвіду сучасників і власного досвіду. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше сформульовано рішення виконавських завдань вокального циклу, завдяки чому досягли інверсії притаманних регіональним стильовим особливостям фольклору Галичини, Гуцульщини, Буковини поглядів щодо відтворення національної характерності мелодики пісень, своєрідної ритміки, манери інтонування під час виконання вокального циклу Левка Ревуцького «Галицькі пісні». Доведено, що цей опус 14 є саме «вокальним циклом», а не «збіркою пісень». Висновки. Визначено, що синтетична музично-поетична основа жанру дає змогу співакам і студентам-піаністам ближче ознайомитися як з творчістю українських майстрів поетичного слова, так і зі зразками високої поезії інших народів світу. Наприклад, композиторів Л. Ревуцького, Ю. Іщенко (цикл «Календарні пісні») та інших, перспективи досліджень творчості кожного з яких мають неоціненне значення для сучасності. Розкрито, що зміст основних завдань у роботі над вокальним циклом Левка Ревуцького «Галицькі пісні» вказує на те, що його виконання в перспективі постійно потребує від співака та концертмейстера глибокого знання народних традицій музикування українських пісень, розуміння особливостей фольклору західноукраїнського регіону, ознайомлення з відповідними сторінками історії українського народу та, звичайно, опанування широкого арсеналу виконавських прийомів і доброї техніки.
