Психолого-фізіологічні детермінанти формування та прояву індивідуального виконавського стилю піаніста

Abstract

Розглянуто сутність поняття «темперамент особистості» в контексті наукових теорій Гіппократа — Галена, А. Галлера, Г. Врісберга, С. Sigaud, Е. Кречмера, B. Мерліна, В. Небиліцина, І. Павлова та У. Шелдона. З’ясовано, що внутрішні процеси індивідуума залежать від вроджених рис означеного феномену, які віддзеркалюються у його зовнішній поведінці. Висвітлено специфіку впливу вроджених психолого-фізіологічних детермінант темпераменту піаніста на процеси формування та прояву його індивідуального виконавського стилю. Обґрунтовано положення, що засвідчують доцільність вивчення індивідуального виконавського стилю кожного піаніста як з позицій генезису, так і з позицій генетики, адже він залежить, перш за все, від вроджених, а не від набутих психологофізіологічних властивостей митця концертно-сценічної діяльності, які детермінують формування і прояв означеного феномену. Описано основні риси індивідуального виконавського стилю піаніста кожного типу темпераменту, формування та прояв яких «базується» на їх вроджених психолого-фізіологічних властивостях і тому відбувається за мінімальних затрат енергетично-часових ресурсів, а саме: віртуозність, емоційна стійкість до дії стресорів та врівноважений, але «яскраво-виражений» артистизм (за умови його підпорядкування емоційній сфері, а не інтелектуальній) — у піаніста-сангвініка; віртуозність та «яскраво-виражений» артистизм — у піаніста-холерика; емоційна стійкість до дії стресорів та інертно-врівноважений артистизм без ефектно-виражених комунікативних сценічних рухів навіть за умови їх підпорядкування емоційній сфері, а не інтелектуальній — у піаніста-флегматика. Доведено, що досягнення піаністами флегматичного та меланхолічного типів темпераменту «розсипчастого» виконання віртуозних творів та пасажів ускладнюється повільним перебігом у них як когнітивних, так і анатомо-фізіологічних процесів. Запропоновано перспективні напрями подальшого вивчення індивідуального виконавського стилю піаніста будь-якого типу темпераменту.

The author examines the essence of the concept "personal temperament" taking into account the context of the scientific theories developed by Hippocrates - Galen, A. Haller, H. Vrisberg, S. Sigaud, E. Krechmer, B. Merlin, V. Nebylitsyn, I. Pavlov, and U. Sheldon. The internal processes of every individual depend on the innate features of the given phenomenon, which are reflected in his external behavior. The specificity of the impact of innate psychological and physiological determinants of a pianist's temperament is a significant factor in the process that causes the formation and manifesting his individual performance style. There are provisions that testify to the expediency of studying the individual performance style of each pianist both from the standpoint of genesis and from the standpoint of genetics, because it depends, first of all, on the innate, and not on the acquired, psychological and physiological properties of the artist of concert and stage activity, which determine formation and manifestation of this phenomenon. The author describes the main features of the individual performance style of a pianist of each type of temperament, the formation and manifestation of which is "based" on their innate psychological and physiological properties and therefore takes place with minimal expenditure of energy and time resources, namely: virtuosity, emotional resistance to stress, balanced, but "brightly expressed" artistry (provided it is subordinated to the emotional sphere, not the intellectual) - in a sanguine pianist; virtuosity and "brightly expressed" artistry - in a choleric pianist; emotional resistance to the effects of stress and inert and balanced artistry without effective and expressive communicative stage movements, even if they are subordinated to the emotional sphere, not the intellectual one - in a phlegmatic pianist. Pianists who have a phlegmatic and melancholic type of temperament produce a "crumbly" performance of virtuoso works and passages, which is explained by the complicated slow course of both cognitive and anatomical-physiological processes in them. For the purpose of further investigations, the article offers promising directions for continuing the study of the individual performance style of a pianist of any type of temperament.