Альтові концерти Євгена Станковича: взаємодія композитора і виконавця

Abstract

Наголошено на важливому значенні творів великої форми, зокрема й концертів у розмаїтті жанрів інструментальної музики. Окреслено ситуацію з жанром альтового концерту в українській музиці, наведений перелік основних творів. Відзначено виняткову роль опусів Євгена Станковича з-поміж них. Розглянуто два альтових концерти Євгена Станковича (Концерт для альта з оркестром та Симфонію-концерт для альта з оркестром) — єдині написані у цьому жанрі альтові твори у композиторському доробку. Описано обставини створення зазначених опусів. Виявлено, що перший з них був написаний на замовлення альтиста Андрія Війтовича, а другий — Даніїла Райскіна. Відзначено, що ці музиканти здійснили прем’єрні виконання адресованих їм творів. З’ясовано, що одним із провідних інтерпретаторів Концерту для альта з оркестром є також відомий український альтист, професор класу альта Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського — Дмитро Гаврилець, який неодноразово виконував твір на провідних сценах Києва, Львова та Харкова. Наведено прямі цитати виконавців альтових концертів Євгена Станковича — Андрія Війтовича та Даніїла Райскіна, які розповідають про свої творчі контакти з композитором у процесі створення й підготовки опусів до виконання та діляться своїми враженнями від музики Митця. Вказано дати та місця найбільш знакових виконань альтових концертів. Виявлено, що обидва твори були включені у концертні програми з нагоди композиторських ювілеїв — зокрема до 60-річчя, 65-річчя та 75-річчя. Висунуто тезу щодо важливого значення, яке сам композитор надає своїм альтовим концертам. Відзначено, що альтові концерти фактично знаходяться біля витоків жанру інструментального концерту у композиторському доробку. Здійснено короткий огляд форми представлених творів. Висунуто гіпотезу щодо різниці у назві — просто концерт у першому випадку і симфонія-концерт у другому. Окреслено перспективні напрями подальшого наукового дослідження проблеми жанру інструментального концерту у творчості Євгена Станковича із залученням альтових зразків до загального контексту, а також наукової розробки виконавського аспекту альтових концертів композитора.

This study examines the significant contribution of Yevhen Stankovych to the underrepresented alto concerto genre within Ukrainian instrumental music. While acknowledging the broader importance of concertos within the spectrum of instrumental forms, this article focuses specifically on Stankovych's two alto concertos: Concerto for Alto and Orchestra and SymphonyConcert for Alto and Orchestra. These works, unique within Stankovych's oeuvre, are analyzed in the context of their genesis, performance history, and formal characteristics, highlighting their crucial role in the development of the composer's instrumental concerto style. The impetus for these compositions is traced to commissions from renowned violists Andriy Viitovych and Daniil Raikin, who premiered the respective works. The performance history of the Concerto for Alto and Orchestra also includes significant contributions from Dmytro Havrylets, Professor of Viola at the National Music Academy of Ukraine, whose interpretations have graced prominent stages in Kyiv, Lviv, and Kharkiv. This article incorporates direct quotations from Viitovych and Raikin, offering valuable insights into their collaborative process with Stankovych during the creation and preparation of these concertos. Their personal impressions of the composer's musical language provide a unique perspective on the artistic intent embedded within the scores. Documented dates and venues of key performances demonstrate the ongoing significance of these works, particularly their inclusion in concert programs celebrating Stankovych's 60th, 65th, and 75th anniversaries. Furthermore, this study posits that these alto concertos represent a foundational moment in Stankovych's exploration of the instrumental concerto form. A concise overview of the formal structures of both works is presented, and a hypothesis is advanced regarding the distinct titular designations – "Concerto" versus "Symphony-Concert" – suggesting a potential differentiation in compositional approach. This research lays the groundwork for future investigations into the broader context of Stankovych's instrumental concertos, including the integration of these alto works within the larger framework. Areas for further study include a more in-depth analysis of the performing practices associated with Stankovych's alto concertos and a broader exploration of their stylistic influences and reception. This article contributes to a greater understanding of Stankovych's contribution to the Ukrainian musical landscape and the evolution of the alto concerto genre.